«Штраф до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років» або «обмеження волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» у разі тяжких наслідків — таке покарання передбачає стаття 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу України за саме безглузде та ідіотичне дійство, вчинене керівництвом Державного агентства з питань електронного урядування України.
Що сталося
У відповідь на запит до публічної інформації службові особи, обличчя яких п’ять років поспіль не зникають з етеру найпотужніших телевізійних каналів та шпальт відомих журналів та газет, — адепти X-Road, цифровізації, відкритих даних, блокчейну, біткоіну, довірчих послуг та інших публічних сервісів, покликаних якнайшвидше створити електронну державу та наше щасливе майбутнє в ній, не тільки пішли на підроблення офіційних документів центрального органу виконавчої влади, але й завірили власноруч створений фальсифікат електронним цифровим підписом та оприлюднили його.
Фальсифікат був виявлений Правовою інформатикою на веб-сайті Доступ до правди серед відповідей Державного агентства з питань електронного урядування України на запити про надання публічної інформації від Групи моніторингу реформ.
Премія Дарвіна знайшла нових лауреатів
«За репутаційне самогубство з обов’язковим звільненням в результаті цифрових фальсифікацій на загальнодержавному рівні» — лауреатами цієї престижної премії за поданням Правової інформатики у 2019 році стали:
Особистий внесок кожного
За що премія?
Правова інформатика відновила для своїх читачів перебіг подій більш ніж річної давнини за участі лауреатів.
Публікуємо свою, майже реальну версію того, що насправді відбувалося в агентстві.
Реконструкція подій зроблена з урахуванням штатного розпису агентства та посадових обов’язків осіб.
У жовтні 2018 року Державне агентство з питань електронного урядування України отримує запит про доступ до публічної інформації від Групи моніторингу реформ, зроблений через веб-сайт Доступ до правди.
Через кілька днів важких та безрезультатних пошуків в агентстві розуміють, що необхідні документи для надання відповіді за запитом — відсутні.
І тут починається неймовірне, таке, у що здоровий мозок просто відмовляється вірити — як кажуть у таких випадках: мабуть, біс попутав чи чорти накрутили.
Олександр Риженко — голова агентства: приймає рішення та надає вказівку підлеглим — фальшувати, а потім затверджує паперову фальшивку своїм особистим підписом.
Валерій Бакал — заступник голови агентства: бере участь у прийняті рішення про фальшування, спускає вказівку фальшувати, підписує офіційний лист — відповідь з фальшивкою у додатку своїм електронним цифровим підписом.
Володимир Брусіловський — директор Департаменту інформаційних технологій: доповідає про відсутність оригінального документу, бере участь у прийняті рішення про фальшування, спускає вказівку фальшувати.
Дмитро Котелевець — заступник директора Департаменту інформаційних технологій — начальник відділу: завзято береться виконувати команду згори, виготовляє та підписує паперову фальшивку, допускаючи при цьому у її тексті купу очевидних ляпів та помилок.
Неля Василюк — начальник відділу по роботі із зверненнями громадян, комунікацій з громадськістю, доступу до публічної інформації та контролю: ставить мокру печатку агентства на паперову фальшивку, сканує її та підписує додаток з фальшивкою своїм електронним цифровим підписом, реєструє у системі електронного документообігу, відправляє електронною поштою для подальшого опублікування на сайті Доступ до правди.
Думаєте — фантастика, наклеп, ворожі підступи, зведення рахунків? Рука Москви? Зовсім ні — безжалісна сувора реальність цифровізаторів. Читайте далі.
Які докази, що сфальшували
«Безумовно, це 100% фальшивка, яка містить кучу ляпів та просто безглуздостей» — коментує Сергій Антоненко, прізвище якого зазначене у більшості з пунктів цього «офіційного документу».
«На ній навіть мого підпису про ознайомлення не має — як можна було таке виконувати?
Таке відчуття, що все це писала малограмотна, розумово обмежена людина, яка не тільки процесів не знає, але й навіть власну думку сформулювати не може».
Дата підписання цього «документу» зазначена як 23 лютого 2017 року — через день, після призначення Дмитра Котелевця заступником начальника Управління з питань інформаційних технологій — начальником відділу.
При поверховому розгляді ніщо не викликає сумніву, але — посада начальника Управління з питань інформаційних технологій на той час в агентстві була вакантна, та за офіційною відповіддю «накази про роботу за суміщенням посад у 2016, 2017 та 2018 роках агентством не видавались».
«На дату підписання ми з Котелевцем займали в управлінні рівноцінні посади, виконуючим обов’язки начальника управління нікого з нас не призначали — він просто не мав права та повноважень підписувати «документ» за все управління, тільки за свій відділ».
Але що невігласу до того — створюючи фальшивку, він цього навіть не розумів та й не дуже переймався її змістом.
Читаємо «документ» далі: у пунтах 11, 12, 15, 16, 17 та 18 відповідальним виконавцем зазначений такий собі Тімур Кільчицький.
23 лютого 2017 року про цю людину в агентстві навіть ніхто не чув — за декларацією він вільно «бомжував» Вінничиною: ні житла, ні роботи, ні грошей, лише кілька незакритих кредитів, та й гадки собі не мав, що десь у Києві в цей самий час його «документує» якийсь там Котелевець.
Тімур Кільчицький з’явився в агентстві лише з 20 квітня 2017 року, та ще й не в управлінні і не у відділі Котелевця.
Спочатку, за документами, працював провідним документознавцем за договором у відділі по роботі із зверненнями громадян, комунікацій з громадськістю, доступу до публічної інформації та контролю.
Потім, з 03 липня 2017 року, коли пройшов конкурс на державну службу — головним спеціалістом відділу відкритих даних іншого Департаменту електронного урядування та розвитку інформаційного суспільства.
І лише з 15 серпня 2017 року Кільчицький був переведений на посаду головного спеціаліста у відділ розвитку електронного документообігу Котелевця.
Тож з якого переляку він з’явився на сторінках «документу» на півроку раніше?
Після такого відвертого ляпу з Кільчицьким в історії з «документом» Котелевця, та й на його подальшій бюрократичній кар’єрі, одразу можна «ставити жирну крапку», але ж з повагою до «зроблених зусиль» та заради об’єктивності — ще трохи.
«Начальником відділу стандартизації та розвитку українського сегменту Інтернет я почав працювати лише з 15 травня 2017 року, а за «документом» — ще з початку року, — знову ж повторююсь, що «накази про роботу за суміщенням посад у 2016, 2017 та 2018 роках агентством не видавались«.
Далі ще цікавіше та безглуздіше.
«Моє прізвище згадується в «документі» у 19 пунктах. І деякі з них ну дуже «по-особливому» сформульовані або ж містять такі непорозуміння, що одна тільки спроба дослівного виконання їх відкриває прямий шлях до в’язниці — але це тема окремої професійної дискусії.
Ну не було в силу об’єктивних причин в агентстві Плану робіт Управління з питань інформаційних технологій на 2017 рік датованого 23 лютого: управління було пусте, а начальник управління з’явився тільки з 15 травня.
Фальшивка ж була створена майже на два роки пізніше — у жовтні 2018-го, для відповіді на запит про доступ до публічної інформації, коли вже всі й позабували, хто де і як працював, та що насправді робив».
Щоб не піймали — фальшувати потрібно розумніше та обережніше, а краще — розуміти навіщо, а ще й почитати перед цим статтю 366 Кримінального кодексу України.
Та й дата — 23 лютого 17-го року для такого дійства дуже символічна — чимось до болі знайомим, міфічним, радянським, віє від неї, так і проситься відоме всім нам: «Чим більше в армії дубів, тим «крепше» наша оборона».
Мабуть хтось, високо в небі, чиє ім’я не називають всує, дуже влучно і дотепно пожартував, натякнувши всіма ціма ляпами тим хто бачить і розуміє, що щось у цьому агентстві не так.
Лаконічна та правдива відповідь на запит — «документ відсутній», замість купи відвертої брехні, звучала б у просторі і часі набагато краще.
Але у кожного своє розуміння, та й шанс отримати престижну премію Дарвіна дається далеко не всім.
Як було насправді
«У жовтні 2018-го мені зателефонували з агентства, шукали План робіт Управління з питань інформаційних технологій на 2017 рік» — коментує Сергій Антоненко, колишній співробітник агентства.
«Я відповів, що такого документа не існує, його просто не готували, та нагадав їм як це все було.
Тоді, в січні 2017-го, в управлінні були на посадах тільки я, та Дмитро Котелевець, який проходив конкурс на заступника начальника Управління з питань інформаційних технологій — начальника відділу розвитку електронного документообігу, вже було відомо, що його беруть.
Суміщення посад не було, за виконання інших функцій в агентстві не доплачували, тож за тих обставин було прийнято рішення готувати окремі плани робіт по кожному з двох відділів: моєму — формування та виконання Національної програми інформатизації, та майбутньому Котелевця — розвитку електронного документообігу, а до питання загального плану управління та третього відділу Інтернет повернутися пізніше, коли наберуть всіх керівників.
Я дав тоді Дмитру Котелевцю відповідну вказівку — він був моїм підлеглим, та допоміг у підготовці плану його відділу.
Ці проекти планів були нами підписані та занесені в канцелярію на затвердження Олександру Риженку — голові агентства, але, скоріш за все, він тоді їх не підписав, і вони «вмерли» десь там.
А з травня в управлінні вже був новий керівник, і питання розроблення планів робіт та їх затвердження при ньому не підіймалися.
Цікаво що ця розмова зі мною на лауреатів жодним чином не вплинула, на праведні думки не навела, фальсифікат не зупинила».
Знайдена фальшивка — не одна
Додаток SCAN 5044.PDF.pdf до офіційної відповіді агентства містить не лише цю одну фальшивку — в ньому є достатньо цікавих «документів», але не будемо змішувати все і одразу…
Навіщо фальшували
«В агентстві в той час була дуже напружена, нервова атмосфера» — коментують джерела Правової інформатики, — йшла перевірка Рахункової палати, на черзі була Держаудитслужба.
У підвідомчому ДП «Держінформресурс» «в тупу» розікрали десятки мільйонів бюджетних коштів та відверто протидіяли перевіряючим — документи не надавали, очікувалися майбутні затримання та арешти.
Агентство два роки було наполовину пусте, на вакантні посади людей набирати не поспішали, основні функції не виконували, економію коштів розподіляли між наближеними як премії та надбавки — дехто отримував «за просто так» в рази більше ніж Порошенко, Гройсман, Парубій, міністри та депутати.
«Обгрунтовуючих документів на це не було, не те що KPI — навіть написанням планів робіт та звітів до них ніхто особливо не переймався.
І тут ці запити від Групи моніторінгу реформ, «бомбили» прицільно, ніхто точно не знав хто стоїть за ними, тож вирішили написати та надати хоч щось — роботи було багато, а часу обмаль, якість тексту нікого не цікавила».
Слово фальсифікаторам
Правова інформатика публічно звернулася до всіх фігурантів журналістського розслідування через соціальні мережі з проханням надати коментар з приводу виявленого цифрового фальсифікату.
Звернення було також продубльовано в фейсбук групах: eIdentification and Trust Services in Ukraine (eIDAS-UA) та Коаліція Електронної Держави.
Станом на дату виходу публікації жодних коментарів до редакції не надійшло — вирішили відмовчатися.
Чи звільнить Уряд лауреатів
Підсумовуючи: ситуація із запитами про доступ до публічної інформації та повністю неадекватними реакціями на них, стала своєрідним креш-тестом для всього Державного агентства з питань електронного урядування України, який, нажаль, цей орган держаної влади не пройшов.
А з ним — і нова Мінцифра, серцем і мозком якої стало вже колишнє агентство е-гов, яке майже усім загалом пересіло у зручні управлінські крісла нового міністерства.
І тут не потрібне тривале проходження хитромудрих тестів на вербальне, абстрактне та числове мислення, знання законодавства та іноземних мов, вирішення надуманих ситуаційних завдань та співбесід у Нацдержслужбі, щоб зрозуміти — діло швах.
Не можуть настільки обмежені люди керувати країною.
Стаття 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу України окрім штрафу, ув’язнення — передбачає обов’язкове звільнення з посад.
Але чи піде Уряд на такий крок?
Скоро дізнаємося…
З перших двох фігурантів: Олександр Риженко зі своєї посади вже пішов, Валерій Бакал — ліквідовує агентство.
Щодо останніх: Володимир Брусіловський, Дмитро Котелевець, Неля Василюк: з Мінцифри — з речами на вихід, негайно!!!
Громадська організація «Науково-дослідний центр правової інформатики»