Зробивши висновки після двох років АТО на сході країни і прийнявши на озброєння латинський вислів «Хочеш миру – готуйся до війни», українське командування доручило військовим промисловцям налагодити в Україні виробництво нової високотехнологічної зброї. Йдеться про реалізацію програми «Ракетний щит» для стримування агресії з боку Росії. Саме 2016 рік став роком проведення ряду випробувань за цією програмою.
«Одне з наших стратегічних завдань – відродження ракетного потенціалу України, здатного забезпечити захист від агресії. Вітчизняний військово-промисловий комплекс повинен повністю забезпечити потреби ЗСУ сучасними ракетами, здатними вражати різні наземні, надводні і повітряні цілі: бронетехніку, літаки, кораблі, фортифікаційні споруди і живу силу ворога, за необхідності завдаючи нищівних ударів на далеких відстанях», – окреслив в минулому році першочергові завдання української оборонки секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов.
Через рік, Турчинов висловив задоволення результатами програми і в останньому інтерв’ю заявив: «Без цього ми не зможемо захищати свою країну. І тут є серйозний результат. Ми сьогодні почали виробляти українські ракети, всі складові елементи яких виробляються в Україні. Небагато країн мають повний цикл такого виробництва».
І настрій глави РНБО не можна не поділяти. З моменту окупації Криму і початку війни на Донбасі, обіцянки західних партнерів про постачання зброї Україні залишилися лише обіцянками. А з приходом на пост президента США республіканця Дональда Трампа чекати радикальних змін з цього питання не варто. У цих умовах власне виробництво ракет для України буде дуже до речі.
Українська «Вільха»
Минулий рік став знаменним для головної ударної зброї української армії – реактивної системи залпового вогню БМ «Град». 122-мм установка радянського зразка після української модернізації отримала назву «Верба».
Провівши випробування, розробники харківського КБ ім. Морозова відзвітували, що перезарядка нової машини проходить в 7 разів швидше, а її бойова міць перевершує радянський аналог майже в 15 разів. Поки українська «Верба» – всього один досвідчений екземпляр, про її постачання в українську армію інформації немає. У цьому році також успішно завершилася модернізація найпотужнішого представника сім’ї реактивних систем залпового вогню – РЗСО «Смерч». Його українську версію охрестили «Вільха». Про цю зброю багато говорили і президент Петро Порошенко, і представники уряду, і депутати. В кінці серпня в соцмережу потрапило відео польових випробувань «Вільхи».
«Тільки що був проведений пуск нової ракети. Успішний. Точний», – першим повідомив про запуск «Вільхи» радник президента Юрій Бірюков.
Важливість появи такої зброї в українській армії відзначають і експерти. За словами директора інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергія Згурця, «Вільха» дозволить замінити вже і морально, і фізично застарілі ракетні комплекси ще радянського ОПК.
«Дальність дії комплексу в найближчій перспективі дозволяє розглядати його як заміну ОТРК «Точка». При цьому точність попадання – на порядок вища, ніж у «Точки», – каже Згурець.
До того ж, за словами експерта, «одна з родзинок» нової ракети – система управління, яка передбачає корекцію траєкторії польоту для ураження цілей з максимальною ефективністю.
Ось тільки самі розробники про свої досягнення говорити не хочуть. В ході жовтневої виставки озброєння «Зброя та безпека» представники київського КБ «Луч», яке виконує основну роботу по реалізації проекту, відповідати на запитання УНІАН відмовилися.
Превентивний «Грім»
Якщо говорити про застосування попередніх розробок, то вони, хоч і важливі для української армії, але за своїми характеристиками обмежені умовами фронтового бою.
Для нанесення превентивного удару, здатного знищити особовий склад, техніку, склади, аеродроми та інші важливі цілі на території противника, потрібно інша, більш потужна зброя.
Саме такі завдання будуть по плечу новому українському оперативно-тактичному комплексу «Грім». Як повідомили на Павлоградському хімзаводі, представники якого спільно з конструкторами КБ «Південне» працюють над комплексом, перші випробування ракети будуть проведені вже в наступному місяці.
За словами директора підприємства Леоніда Шимана, створення «Грома» почалося після закриття проекту оперативно-тактичного комплексу «Сапсан» в 2013 році екс-міністром оборони України Павлом Лебедєвим, який в лютому 2014 роки віддав наказ на заборону виведення українських кораблів з бухт Криму і втік в Росію.
Шиман зазначив, що на розробку нового комплексу підприємство не брало грошей у держави, а приваблювало кредитні ресурси. Про те, що проект «Сапсан» реалізується за рахунок коштів іноземних інвесторів, говорилося вже давно. Так, за даними іноземних медіа, головним інвестором виступила Саудівська Аравія, яка вклала в проект близько 40 млн дол.
З технічних характеристик «Грім» повинен вражати наземні цілі в радіусі 300-500 км. Простіше кажучи, з кордону України цієї ракетою можна дістати столицю Російської Федерації, а з центральної України завдати точного удару по цілі в зоні АТО або по військовій базі в окупованому Криму.
Саме таке озброєння найчастіше використовує Росія для своєї улюбленої тактики залякування сусідніх країн. Йдеться про ракетні установках «Іскандер». На початку листопада, перекинувши «Іскандери» в Калінінградську область, РФ істотно загострила обстановку в Балтійському регіоні. З урахуванням можливості цих ракет вразити ряд європейських столиць – Берлін, Копенгаген, Стокгольм, Варшаву, Вільнюс і Ригу, заява шведського уряду про те, що даний факт «провокаційної сигнальної політики, особливо, коли мова йде про можливі носії ядерних боєголовок», виглядає цілком обґрунтовано.
Ще однією зброєю, яка посилить оборонний рубіж України, повинна стати крилата ракета «Коршун». Макет цієї ракети розробники КБ «Південне» демонстрували неодноразово. Але ось інформації про її випробування поки немає. Передбачається, що ракета буде менш вразливою для засобів ППО противника, але, аналогічно «Грому», матиме півтонни бойового заряду.
Не менш важливим для України є зброя для берегової оборони. Цю прогалину повинна закрити ракета «Нептун». Якщо тверезо оцінити морський флот України, то бойові кораблі наших ВМС можна перерахувати на пальцях однієї руки. А це ніяк не можна порівняти з флотом РФ, основи якого значно посилилися після окупації Криму.
Ракети для мирного космосу
Останнім часом новини про успіхи українського ракетобудування стосуються не тільки військової сфери.
Наприкінці жовтня в США була успішно запущена ракета-носій Antares з українськими комплектуючими. В українських ЗМІ святкували «перемогу», стверджуючи, що в ракеті двигун українського виробництва. Але насправді двигун у Antares російських РД-181, а український внесок – конструкція першого ступеня ракети.
Буквально напередодні запуску ракети в інтерв’ю Турчинов підкреслив, що це не останній успіх України в космічній сфері.
«Сьогодні ми відновлюємо втрачені позиції України, як держави, що володіє сучасними ракетними технологіями. При цьому це не тільки військова тематика, але і мирний космос», – сказав він.
Тільки реальна ситуація в космічному секторі України не настільки позитивна, як вказує Турчинов. Так, в проекті держбюджету фінансування космічної галузі країни пропонується скоротити до 2,9 млрд грн з 3,4 млрд грн, виділених 2016 році.
До того ж, левову частку цього фінансування поглинають програми, які безуспішно реалізуються ще з 2000-х. Це спільний з Бразилією проект ракети-носія «Циклон-4», утилізація ракетного палива, перший український телекомунікаційний супутник «Либідь» і ін.
За словами депутата від «Народного фронту» і представника Верховної Ради в Державному космічному агентстві України Андрія Тетерука, збитки України в космічній сфері за період незалежності становлять близько 1 млрд дол.
«За минулий рік на фінансування державної космічної програми було виділено 100%. На цей рік воно скорочено до 10%. … На наступний рік замість 226 млн виділили лише 29 млн. Тобто руйнується на сьогоднішній день космічна галузь України», – заявив Тетерук і, демонструючи на схемі обсяги фінансування державних космічних «пирогів» світу, додав: «України тут немає … Є Конго, є Алжир, України немає».