Оголошена Зеленським війна з олігархами та контрабандистами може виявитися черговою виставою для наївних виборців, за лаштунками якої відбувається великий переділ схем та потоків на користь корупційного оточення президента. Свідченням цього є відсутність у списку санкцій багатьох відомих «митних князьків», таких як харківський генерал-прикордонник Вадим Слюсарєв, а також тісно пов’язані з ним колишній заступник голови Служби зовнішньої розвідки Сергій Трегубенко та скандальний Ілля Павлюк.
Секрет «близорукості» РНБО дуже простий: вся трійця належить до т.зв. «тіньового штабу» Зеленського та партії «Слуга народу». Вона забезпечувала їм перемогу на виборах 2019-го року в кількох областях України шляхом «договорняків» із місцевими корупціонерами та фінансуванням виборчих компаній із «чорних кас». Тож українці, які здебільшого голосували тоді за персонажа Василя Голобородька, не знали, що їх кандидата масово підтримують корупціонери «другої гільдії», які дуже бажали посунути своїх конкурентів з оточення Порошенка і стати першими. І їм це вдалося! Тепер навколо нового президента тісно згуртувалися нові « розв’язували », нові « схемщики » та «дивлячі», які самі ж подають йому списки тих, кого держава має «пресувати» у рамках «боротьби з корупцією».
Вадим Слюсарєв: Всі шляхи йдуть через Гоптівку
Слюсарєв Вадим Олексійович народився 1 листопада 1972 року в Краматорську – там же де і його друг Артем Пшонка. У пресі не раз згадували, що вони товаришували ще з дитинства, проте варто враховувати, що Пшонка майже на 4 роки молодша за Слюсарєва. Можливо, вони мешкали в одному дворі.
Після закінчення середньої школи, 1989-го Вадим Слюсарєв вступив до Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ (повністю закрито 1995-го). Це був не найкращий вибір, бо йому світила кар’єра замполіта у будбаті. Але тут СРСР розвалився, замполіти стали не потрібні, а кмітливий Слюсарєв 1992-го перевівся до Харкова, до вищого військового училища тилу МВС, перепрофільованого до училища Національної гвардії України (нині – Національної академії НГУ), яке й закінчив 1994-го. І все ж таки служити за профілем Слюсарєв не став, а влаштувався контролером у прикордонний пункт «Вовчанськ», де прослужив цілих сім років, зробивши кар’єру заступника начальника відділення та отримавши у Вовчанську квартиру (на вулиці Короленка). Мабуть, це єдина нерухомість, придбана ним чесним шляхом.
У липні 2001-го року Вадим Слюсарєв був призначений заступником начальника, а з серпня 2002-го став начальником прикордонного пункту Гоптівка (Дергачівський район, 4-й прикордонний загін Східного сектору Прикордонних військ України). Саме там Слюсарєв сформувався як відомий на всю область « гоптівський король контрабанди». І весь цей час, живучи і працюючи на півночі Харківської області, Слюсарєв не втрачав зв’язку з Артемом Пшонкою , який на той час обіймав поки що скромну посаду заступника прокурора Краматорська. Але навряд чи вони були лише друзями з листування! Ні, прикордонника Слюсарєва та прокурора Пшонку пов’язувала контрабанда, а точніше, дуже серйозні контрабандні потоки, які «донецькі» запускали через прикордонні пункти в Харківській області. Але чомусь саме про це ніхто не згадує, зараз Слюсарєву докоряють лише його дружбу в Артемом Пшонкою . Хоча, що кримінального у дружбі земляків? Нічого! Інша справа – їхні темні справи, заради яких вони й товаришували.
Артем Пшонка
2006-го року їхня дружба стала ще міцнішою: Артем Пшонка взяв Слюсарєва до себе помічником народного депутата (на громадських засадах), яким той залишався протягом 6-го та 7-го скликань ВР. Того ж року Слюсарєва не просто підвищили по службі, а суттєво розширили контрольовану ним ділянку кордону: тепер він керував прикордонним пунктом «Дергачі», якому підпорядковуються пункти «Гоптівка» та « Козача Лопань » . Це передало під його контроль дуже важливий у всіх відносинах залізничний транзит – а це цілі потяги з вугіллям, нафтопродуктами, металом тощо.
Слюсарєв швидко обзавівся новими корисними друзями. Насамперед, це Сергій Іванов, який з 1994 по 2006 рік працював інспектором та старшим інспектором, а у 2006-2008 р.р. начальником митного поста « Гоптівка ». За інформацією джерел Skelet.Info , начальник прикордонного посту Слюсарєв та старший інспектор (а потім начальник) митного посту Іванов склали неймовірно продуктивний у справі контрабанди дует. Удвох вони повністю контролювали митні ворота в Гоптівці , і могли провозити та оформляти через них все, що завгодно. Подейкували, що якби хтось поставив за мету провести через Гоптівку атомну бомбу, то питання стояло б тільки у розмірі хабара для Слюсарєва та Іванова!
Сергій Іванов
Проте їхній контрабандний дует потребував регулярного прикриття з боку місцевих правоохоронних органів. І тоді за допомогою Артема Пшонки вони створили свою людину в прокуратурі: ним став Олександр Фільчаков (нинішній прокурор Харківської області). 2002-го року 23-річним випускником Харківської юридичної академії той прийшов працювати стажером-помічником прокурора до Дергачівської прокуратури, і після свого знайомства зі Слюсарєвим почав робити успішну кар’єру. 2006-го Фільчаков був переведений до Харківської обласної прокуратури на посаду прокурора з нагляду за органами прикордонної та митної служби – саме те, що було потрібне Іванову та Слюсарєву! Потім у жовтні 2007-го Фільчаков повернувся до Дергачів на посаду заступника прокурора району, а з 2010 по 2014 рік він працював уже начальником районної прокуратури.
Олександр Фільчаков
Потрібно додати, що разом із прізвищами цієї трійці у ЗМІ часто згадують і генерал-майора Сергія Семеновича Трегубенка. Якого також часто плутають з іншим відомим корупціонером-депутатом Сергієм Миколайовичем Тригубенком, до речі, теж із «харківських». На жаль, після того, як Сергій Трегубенко у 2018-2020 р.р. попрацював заступником начальника Служби зовнішньої розвідки, вся публічна інформація про нього була приділена з вільного доступу. Відомо лише, що він теж закінчив Харківську академію НГУ (1999-го), а в ЗМІ згадували, що він працював у структурах МВС та Прикордонної служби, у тому числі в Харківській області, де й зійшовся зі Слюсарєвим та Івановим.
Сергій Семенович Трегубенко
Також повідомлялося, що спочатку після закінчення академії Сергій Трегубенко працював у системі логістики (постачання тилу). Як колишній «зам по тилу» примудрився увійти до керівництва Служби зовнішньої розвідки, знає Порошенко, який тільки призначив його туди! Але цікаво, що вибір професійного профілю логіста Трегубенка був не випадковим. Справа в тому, що має старшого брата, про якого він старанно мовчить: це скандальний генерал-лейтенант Станіслав Семенович Трегубенко (обидва народилися в селі Звенигородка Черкаської області), який 35 років пропрацював у системі постачання Радянської армії, ЗСУ та Нацгвардії . Наприклад, він став начальником тилу НГУ ще 1996-го, а потім був призначений заступником із тилу головкому Сухопутних військ. Шикарна кар’єра генерала-тиловика перервалася на початку 2015 року, коли його просто «зжерли» нові корупціонери з оточення Порошенка, які підминали під себе потоки та ресурси у ЗСУ та Укроборонпромі.
Станіслав Семенович Трегубенко
Таким чином, контрабандний « Гоптовський клан» склався не в президентство Януковича, як стверджують деякі ЗМІ, а ще раніше за часів Ющенка (але за допомогою «донецьких»). Чи знав Віктор Андрійович про те, що діється на митних та прикордонних постах його держави, чи його думки лунали разом із бджолами, Skelet.Info не відомо. Але відомо, що 22 лютого 2010 року президент Ющенко нагородив тоді ще підполковника Вадима Слюсарєва медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня (указ №208/2010 ). Втім, це була його четверта медаль (див. архівну довідку).
Вадим Слюсарєв : Від «донецьких» до Мураєва.
Після того, як у 2010-му «донецькі» отримали у свої руки всю повноту влади в країні, разом із контролем над усім кордоном та всією митною службою, вони вже не потребували окремих контрабандних коридорів. Можливо, це і пояснювало те, що восени 2011-го Вадим Слюсарєв кардинально змінив своє амплуа з начальника прикордонного посту на керівника служби внутрішньої безпеки. Для початку він очоливши відповідний відділ у Східному управлінні прикордонної служби (Сумська, Харківська, Луганська та Донецька області). Зайняв він цю посаду за допомогою старого друга Артема Пшонки , а ось вибір був не випадковим, оскільки ще у 2008 році начальником відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці став інший його друг та компаньйон Сергій Іванов.
За інформацією джерел Skelet.Info , тоді ж Слюсарєв та Іванов практично «приватизували» прикордонний та митний пункти в Гоптівці , зробивши їх своїми вотчинами. Підійшовши на підвищення, вони передали їх під контроль своїх надійних приймачів (серед яких називали Олександра Малько), і навіть примудрилися привласнити собі землю, на якій розташовані ці пости! А якщо точніше, то відбулося таке: Вадим Слюсарєв «викупив» великий шматок території, що належала Гоптівському прикордонному пункту, записавши її на свою фірму «Фронтера» (ЄДРПОУ 38128459). На цій території він влаштував приватне паркування (для автомобілів, які чекають на черзі), на цій землі розташовані кафе і магазинчики, які тепер виплачують Слюсарєву орендну плату.
Гоптівка, комплекс «Дружба»
А ще «Фронтера» приватизувала разом із землею колишній готель «Дружба», перетворений на офісний комплекс, і… здала третій поверх в оренду управлінню прикордонного поста « Гоптівка ». Таким чином, гоптівські прикордонники ось уже кілька років працюють у приміщенні, яке належить їхньому колишньому начальнику. За цими кричущими фактами одного разу все-таки було порушено кримінальну справу. Однак його швидко закрили друзі Слюсарєва у прокуратурі, серед яких був і Олександр Фільчаков зі своєю дружиною (теж працівник прокуратури). Як то кажуть, Пшонки пішли – а Фільчакові залишились!
2010-го Сергій Іванов теж пішов на підвищення: спочатку він очолив Харківську митницю. Але завдяки кому? Відповідь на це питання дало урочисту виставу , новоспеченого головного митника аркова , влаштовану скандальним корупціонером Василем Салигіним . Який, до речі, тоді сам тільки-но отримав посаду заступника голови Митної служби України! Але до того Салигін ніколи не працював у митній структурі, він влаштовував афери з паливом та нерухомістю, на пару зі своїм другом дитинства. Тому до 2010 року Салигін , будучи сам родом із Дергачів, лише користувався послугами Сергія Іванова та Вадима Слюсарєва. А ось обійнявши посаду в керівництві Митної служби, Салигін одразу прилаштував вище за свого старого друга Іванова.
Василь Салигін
Тут треба особливо наголосити, що Салигін хоч і належить до «харківських», будучи другом і партнером Олександра Ярославського, але він також є одним із « лужниківських », як і Євген Гінер із Борисом Баумом, а ще провертав справи з Арсеном Аваковим. Тож, незважаючи на жодні майдани, Салигін досі залишається дуже впливовим « схемщиком »! І він, звичайно ж, не втрачає зв’язку із Сергієм Івановим та Вадимом Слюсарєвим.
Ну, а сам Слюсарєв у квітні 2013-го, вже стараннями свого друга Пшонки , отримав підвищення до столиці – на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки Департаменту персоналу Адміністрації прикордонної служби України, разом з якою йому вручили погони генерал-майора. На ній він благополучно пережив «революцію гідності», і в серпні 2014 року піднявся ще вище, очоливши все Управління внутрішньої безпеки Адміністрації прикордонної служби. Він став героєм хвалебних газетних публікацій – щоправда, у відомчій пресі. Але це було його останнє місце роботи на держслужбі: у квітні 2015-го Слюсарєва тихенько відправили у відставку, оформивши це як звільнення за власним бажанням у зв’язку із сімейними обставинами (див. документ).
Що трапилося насправді, афішувати не стали. Слюсарєва тоді «з’їли порошенківці» так само, як і старшого брата Сергія Трегубенка. Зробити це було не важко, оскільки Слюсарєв тоді загруз у корупції з головою. І йому просто запропонували піти зі світом, навіть залишити при собі « нацароване », не доводячи справу до кримінальної справи та арешту.
«На громадянці» Вадим Слюсарєв більш щільно зайнявся бізнесом – разом зі своїм батьком, для догляду за яким він нібито пішов у відставку. Олексій Ігорович Слюсарєв є співвласником цілої низки фірм свого сина: ПП «Онікс-2006» (ЄДРПЛУ 34447227), ТОВ «Мета-Н» (34466894), «Фронтера» та ін. Проте головним бізнесом сім’ї Слюсарєвих спочатку була контрабанда. І, крім провезення через кордон чужих вантажів, вони возили і власні – головним чином тютюнові вироби та алкоголь. І ось після відставки Вадима Слюсарєва їхній сімейний бізнес почали переслідувати невдачі. Наприклад, 2017-го Генпрокуратура відкрила кримінальну справу проти їхньої фірми «Дьюті-Фрі Одеса» (36494787) за фактом контрабанди цигарок з Росії (заарештували 675 тисяч пачок).
Ситуацію слід було виправляти. Тому Вадим Слюсарєв, разом із масою інших корупціонерів, вирішив зробити ставку на нову політичну силу, яка прибрала б зі сцени команду Порошенка. Спочатку він спробував поставити на ще популярного та перспективного тоді Євгена Мураєва . Через свого бізнес-партнера Андрія Одарченка (їх фірми «Рубікон- Трейтинг » та «Градієнт-Інвест» зареєстровані в одному офісі та по одному телефону), він пожертвував мурівській партії «Наші» не менше 200 тисяч гривень (говорили і про інші транші на суму до мільйона гривень).
Вадим Слюсарєв : Як прилаштувати своїх людей
Однак шанси Мураєва на президентських виборах стрімко танули, і наприкінці 2018 року Слюсарєв переставив на перспективнішого Зеленського. У цьому йому допоміг ще один старий знайомий: колишній співробітник Харківського прикордонного загону Павло Сушко, який спрацював із Слюсарєвим ще в «нульових». Сушко ще 2013-го подався в кінорежисери (зняв комедію «DZIDZIO Контрабас»), і на цій ниві зблизився з «95-м кварталом».
Павло Сушко
На виборах 2019 року Сушко був офіційним представником команди Зеленського у Харківській області (зараз він очолює обласну організацію партії «Слуга народу»). Але як працювали ці представники Зеленського на місцях? Вони збирали офіційні та «тіньові» штаби: перші працювали на публіку і для ЦВК, а ось другі виконували основну роботу, домовляючись із місцевою елітою (до якої в Україні нерідко належать місцеві корупційні клани та ОЗУ), збирають фінансування, ділять майбутні посади та мандати . І саме Вадим Слюсарєв фактично став координатором тіньового штабу « Зе!Команди » у Харкові, підтягнувши до неї всіх своїх друзів-корупціонерів. Через Сушко він і вийшов на самого Зеленського, котрий навряд чи не знав про скандальне минуле генерала-прикордонника. Про це було неважко зрозуміти з дуже нервової реакції Зеленського на запитання журналіста «Радіо Свобода» про Слюсарєва.
Президентські вибори, які успішно пройшли для Зеленського в Харкові, так би мовити, зміцнили довіру до керівництва тамтешніх штабів, і Слюсарєв отримав можливість відзначитися ще й на позачергових парламентських. Тоді йому вдалося провести під зеленими прапорами та своїх людей, і допомогти пройти людям, пов’язаним з Аваковим – який, звичайно ж, залишився за це належним своєму старому знайомому.
На окрузі №170 переміг вищезгаданий Андрій Одарченко, який разом зі Слюсарєвим перекинувся від Мураєва до Зеленського. На окрузі №173 мандат отримав юний проректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Бакумов (1989 р.н.), який отримав цей ВНЗ у спадкову вотчину від свого батька Паку Сергія Бакумова , який помер у 2015 році . Той з 2003 року працював начальником відділу Університету, а 2014-го був призначений директором Департаменту матеріального забезпечення МВС України та радником Авакова. А ще Олександр Бакумов , за даними Skelet.Info , має старшого брата Дениса, який очолює Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області. Так от, Слюсарєв на тих виборах узяв Олександра Бакумова під свою опіку, приставивши до нього уповноваженим представником кандидата та партії «Слуга народу» Ігоря Пономаренка – директора слюсарівської фірми «Онікс-2006» (34447227).
На окрузі №179 переможцем вийшов «слуга народу» Олексій Кучер (адвокат Авакова у справі про рюкзаки), до якого Слюсарєв влаштував уповноваженою особою іншого свого співробітника – Вадима Бєліченка, інженера ТОВ « Тієра » ( 38128349). За кілька місяців Кучера було призначено головою Харківської ОДА. І буквально відразу стало відомо про те, що новий губернатор хоче поставити начальником обласної митниці « гоптівця » Олександра Малько – що викликало бурхливий громадський резонанс, нагору спливли факти зв’язку Кучера зі Слюсарєвим та Івановим.
Ну, а уповноваженою особою кандидата Дмитра Микиша , який переміг на окрузі №181, був директор скандальної фірми «Фронтера» Юрій Степанець. Звичайно ж у центральному штабі Зеленського не побачили в цьому нічого поганого: головне, що перемогли «слуги народу», а хто саме йшов під зеленими прапорами і хто їм у цьому допомагав, неважливо! Ну, тепер ви маєте уявлення, кого українці набирали собі як «нову політичну силу».
Крім цього, Слюсарєв домігся включення до партійного списку «Слуги народу» Анни Колесник – дочки свого друга, компаньйона та спільника Сергія Іванова. Отак, завдяки дядькові Вадиму, вона отримала свій мандат! Більше того, немов на глузування, Колесник отримала місце у парламентському Комітеті з митної та податкової політики. І ще: одразу після виборів Ганна Колесник вийшла з числа засновників фірми «СТК ЛТД» (42073406), яка займається тютюном та алкоголем (і їхньою контрабандою), наприкінці 2020 року знову відновилася – тепер вона знову володіє нею разом із Вадимом Слюсарєвим .
Але й на цьому Слюсарєв не зупинився: після виборів він почав проштовхувати своїх людей на ключові пости. Наприклад, допоміг Олександру Сиренку – зятю Сергія Іванова – здобути посаду начальника Відділу протидії корупції Харківської ДФС (митниці). А також сприяв тому, щоб його старий друг Олександр Фільчаков отримав посаду прокурора Харківської області.
Втім, найбільшою «кадровою спецоперацією» Вадима Слюсарєва та його друга Сергія Іванова стало призначення в.о. голови Митної служби Ігоря Муратова. І буквально відразу після свого призначення Муратов почав влаштовувати зустрічі з Івановим у київському ресторані « Vino e Cucina », які привернули увагу журналістів. Зчинився скандал, внаслідок якого Муратова через чотири місяці було звільнено під приводом «затягування реформ». Так, «зелена» влада дуже не хоче визнавати наявність жахливої корупції у своїх лавах!
Але за ці чотири місяці Іванов та Слюсарєв встигли дуже багато – ось чому вони так часто зустрічалися з Муратовим. Наприклад, перевірили кадрову перестановку на Закарпатській митниці, повернувши у налагоджену контрабандну схему Вадима Сімчеру , кума Сергія Іванова. До речі, Сімчера , за даними Skelet.Info , теж працював там начальником відділу протидії корупції – схоже, що контрабандистське ОЗУ Слюсарєва-Іванова завжди насамперед брало під контроль саме ці пости. Так ось, це була ціла пригодницька історія , адже Сімчеру при Нефьодові ледь не виперли з лав митної служби з вовчим квитком. Але в результаті при Муратові він одразу пішов на підвищення, отримав Закарпатську митницю в годування собі та своїм кумам.
Слід зазначити, що Вадим Слюсарєв, який подався до «зелених», не втрачав зв’язок і з Мураєвим . Влітку 2020-го він якимось чином пролобіював призначення на посаду заступника голови Харківської ОДА Валерії Мураєвої – колишньої дружини Євгена Мураєва . Вони офіційно розлучилися у 2018-му, хоча ходять наполегливі чутки про фіктивність цього розлучення (нині так роблять багато українських корупціонерів, щоб зберегти майно). У будь-якому випадку це призначення не сподобалося ні « Нацкорпусу », який влаштував велику акцію протесту, ні його господареві Арсену Авакову – тому призначення не відбулося. Причому учасники цієї акції приділили контрабандисту Слюсарєву навіть більшу увагу, ніж «рашистці» Мураєвої!
Вадим Слюсарєв: «Слуга народу» чи слуга Росії?
Однак якщо оцінювати людей не за їхніми висловлюваннями, а за їхніми справами та бізнесом, то Вадим Слюсарєв виявиться набагато більшим «рашистом», ніж Мураєва ! Йдеться про скандал у зв’язку з «кримсько-російськими вояжами» Слюсарєва, інформацію про які навесні 2021 року опублікував «Центр». Виявилося, що тільки за період з 3 січня 2017-го по 21 лютого 2021-го Слюсарєв регулярно відвідував РФ і Крим, причому до Сімферополя він літав із Москви та Бєлгорода (і назад), а це пряме порушення українських законів. І це лише дані за останні три роки, просто журналісти не змогли копнути глибше, у період 2014-2016 р.р. , що могло б викликати ще гучніший скандал. Адже якщо буде офіційно підтверджено, що тодішній голова Управління внутрішньої безпеки Адміністрації прикордонної служби України Слюсарєв регулярно відвідував Крим та Росію, то це не просто «зрада», це «пісець» якийсь!
Втім, погодьтеся, що регулярні візити до Росії та незаконні поїздки до Криму члена політради «Слуги народу» теж є кричущим неподобством – особливо на тлі показушного переслідування Зеленським «проросійських олігархів» із ОПЗЖ. Як пояснити, що проти Медведчука, який літав до Москви, введено санкції та порушено кримінальні справи, а Слюсарєва, що робив те ж саме, навіть не пожурили?! До речі, чи не здається дивним, чому до того, як очолити тіньові штаби команди Зеленського, Слюсарєв літав у Крим та з Криму через Москву, а потім через Білгород? І чому він знову почав літати через Москву цього року? Що взагалі Слюсарєв робив у Москві?!
Є ще одне питання. З початку епідемії «ковида» для в’їзду в Росію почали вимагати запрошення родичів, які там живуть, або за спеціальним дозволом російських органів (або спецслужб). То хто ж давав запрошення Вадиму Слюсарєву? Найневинніший варіант відповіді – його батьки, які мають російське громадянство та живуть у Криму. Про що свідчать відповідні документи:
Як бачите, мама керівника Управління внутрішньої безпеки Прикордонної служби України Вадима Слюсарєва отримала російський паспорт однією з перших, уже у березні 2014-го! А його батько через рік, у березні 2015-го. Саме тоді, коли він нібито важко захворів і потребував відходу сина – як про це написав Слюсарєв у своєму офіційному рапорті на звільнення. Брехня на брехні! А ось ще один факт, наведений Юрієм Бутусовим (редактор «Цензора»): «Слюсарєв ще 2014-го відправив до Криму копії всіх своїх документів, включаючи шкільні атестати та навіть флюорографію грудної клітки. Цікаво, що там із допомогою цих документів оформлюють? На роботу брали чи службу?».
Комплекс «Іва Марія»
Готель «Резиденція Совіньйон»
А ось що роблять у Криму його батьки, відомо давно: у родини Слюсарєвих там готельний бізнес, причому дуже великий. Вони володіють збудованими в Алушті, на мальовничому схилі (вулиця Набережна 24), туристичним комплексом «Іва Марія» та готелем «Резиденція Совільйон». Дивлячись на ці багатоповерхові готелі з басейнами, стає зрозумілим, куди їхній син вкладав гроші від контрабанди!
У коментарях до публікацій, що викривають Вадима Слюсарєва, українці висловлюють надзвичайне подив і обурення тим, що в оточення Зеленського набилися подібні корупціонери, контрабандисти і, можливо, агенти російських спецслужб. Проте сам Зеленський чомусь наполегливо не хоче почути голосу своїх виборців. «Зателефонуйте Паші !»…