Спостерігається небезпечна тенденція зменшення міжнародної підтримки позиції України.
Генеральна асамблея ООН схвалила резолюцію щодо ситуації з правами людини в Криму. Місяць тому це саме зробив комітет ГА ООН, що відповідає за соціальні, гуманітарні та культурні питання. В ній Росія визнається державою-окупантом, а Крим – окупованою територією. 70 країн підтримали резолюцію, 77 утрималися, а 27 країн проти. Такий розклад, попри те, що резолюція була ухвалена, є дуже тривожним для України і всього світу. Кількість тих, хто має сумніви, що Росія – окупант і несе загрозу міжнародній безпеці навіть збільшилась у порівнянні з 2014 роком, коли голосували резолюцію 68/262. Це означає, що усіма доступними методами – шантажем, інформаційними маніпуляціями Москва тисне на міжнародну спільноту. Вже три роки в Україні йде війна, проливається кров, тисячі біженців, а світ досі не наважується назвати винного у цьому жахітті.
Маємо вже третє голосування Генеральної Асамблеї ООН, фактично, щодо підтримки територіальної цілісності України, або – українськості Криму.
Перша резолюція голосувалася в ООН 27 березня 2014 року, друга – 15 листопада 2016 року, третя – 19грудня 2016 року. Ідеологічно всі три резолюції подібні, тому порівнювати їх цілком коректно.
Отож:
– березень 2014-го: Україна мала ПІДТРИМКУ 100 країн, ПРОТИ – 11 країн, утрималось – 58 країн (фактично 69 країн не підтримало територіальну цілісність України).
– листопад 2016-го: маємо ПІДТРИМКУ 73 країн, ПРОТИ -23 країни,утрималось – 76 (фактично 99 країн не підтримало територіальну цілісність України).
– і вже за місяць, грудень 2016-го: ПІДТРИМКА -70, ПРОТИ -26, утрималось – 77 (фактично 103 країн не підтримало територіальну цілісність України).
Тобто, лише за місяць Україна втратила ще 3 країни у підтримці, а Росія, відповідно, додала 3 країни у підтримці своєї позиції.
Подаємо порівняльну таблицю відкритих прихильників Росії у питанні Криму.
А загалом, з березня 2014 року до грудня 2016 року українська влада ВТРАТИЛА 30 країн-союзників, натомість Росія ДОДАЛА 15 країн до прямих прихильників Російської окупації Криму!
Як ставитися до тих країн, які не проголосували проти резолюції ООН щодо прав людини в Криму?
До кожної по-різному. Ось наприклад Білорусь, Казахстан, Вірменія та інші союзники Росії. Ці держави зв”язані з Росією формальними союзницькими узами, а окрім того – залежні від неї. Ці країни слід вважати офіційно ворожими державами, які проводять зовнішню, а ще важливіше – оборонну політику щодо України у фарватері побажань і доручень Кремля. Треба розуміти, що ці держави є загрозою територіальній цілісності та суверенітету України практично в тій же мірі, що і РФ.
Далі є група країн, яким значно легше прийняти буси від посла Росії, ніж знайти на карті Україну, чи зрозуміти, чому наша держава воює зі значно більшою за себе державою. Це країни, які (великою мірою, як і наша держава) не навчились проводити зовнішню політику на основі цінностей і принципів. Думка цих держав не суть важлива. Відмова цих держав підтримати територіальну цілісність України може бути підставою як розірвати з ними дипвідносини, так і взагалі нічого не робити (заморозити контакти на невизначений час – життя штука складна, і вони колись до нас ще прийдуть. Щонайменше за підтримкою десь в ООН).
Справжнім розчаруванням стала двічі поспіль проявлена Азербайджаном неспроможність проголосувати. Ми країни – стратегічні партнери (колись були). Україна принципово і непорушно виступає на стороні Азербайджану в конфлікті в Нагірному Карабасі. Позиція Азербайджану – ніж в спину. Ну, що ж буває, що нафта б”є в голову. Не Азербайджану єдиному. Думаю, Україні варто повністю переглянути політику щодо цієї держави. Хоча зрозуміло, що причина не лише в заграваннях Азербайджану з Росією, але і в тому, що в галузі прав людини до Азербайджану є дуже багато претензій.
Спроби ухвалити резолюції щодо України в Раді Безпеки ООН -головному органі, що відповідає за мир і безпеку- в тому числі щодо таких очевидних злочинів як катастрофа малазійського Боїнгу, теракт в Маріуполі, були провалені через вето Росії. Рада Безпеки виявилась паралізованим і абсолютно неефективним органом в нинішніх умовах. І це стосується не тільки України. Світ шокований масовими вбивствами цивільного населення в Алеппо, але міжнародний орган, що міг покласти цьому край – зв’язаний по руках і ногах позицією Кремля.
Однак, Резолюція прийнята і вона стане інструментом міжнародного права, який Україна зможе використовувати у міжнародних судах та для посилення своєї позиції у протистоянні з Росією. У цій резолюції Росія вперше названа державою-окупантом і вказано на незаконну анексію Криму. Також існування цієї Резолюції, як документу ООН матиме важливе смислове значення – питання Криму і Росії як держави-окупанта буде звучати в ООН, це визнає більшість держав-членів ООН і це стане початком важливого міжнародного та правового дискурсу, наслідком якого стане визнання Росії державою-агресором. Цей шлях є тривалим і складним, однак, він є шляхом, який приведе нас до повернення Криму і східних територій.
Ухвалення Резолюції Генеральною Асамблеєю – важливе. Але це тільки перший крок, вочевидь, дуже затриманий у часі. Якщо РБ демонструє бездіяльність, маємо зосередити свої зусилля на Генеральній Асамблеї. Маємо подвоїти зусилля задля юридичного закріплення за Росією статусу країни-агресора, вести постійний діалог із лідерами думки в ГА. Окрім юридичних наслідків для країни-агресора, це дозволить спростити процес вирішення локальних завдань, таких як миротворчі зусилля, медіація тощо. Однак наша головна мета – припинення агресії, повне виведення військ РФ з території України, а також підкотрольних їй найманців.
Той факт, що Україну підтримали усі без винятку європейці і США, окрім того, що дуже приємно, великою мірою є причиною, чому країни Африки, Азії і Латинської Америки або утримались, або не голосували, або проголосували проти. Так, це правда – США і ЄС нині мають не надто хорошу репутацію, чим і користується, як правило Росія, пояснюючи, що “українське питання” – “проіскі амеріканского імперіалізма.” Чому ми не можемо нічого протиставити? Бус на усіх не вистачає.