Під кінець минулої доби найгарячішою точкою на лінії фронту було село Калинове, що загубилося в степах поміж Первомайським і Стахановим з одного боку, і Дебальцевим – з іншого.
ЗСУ почали рух в напрямку Первомайська. Власне, спроби просунутись у цьому напрямку наші війська здійснювали ще з початку нового року. 13-го січня ми повідомляли про спробу прориву наших військ у напрямку Первомайська і Стаханова. Тоді про обстріли і бої повідомляли в нашій Новоолександрівці, Новозванівці, Троїцькому, а також в окупованих Ірміно, Калиновому і Первомайську.
За неофіційною інформацією, з нашого боку там була задіяна героїчна 54-та бригада, яка відзначилась у боях на Світлодарській дузі.
Трохи пізніше, 22 січня, прозвучало офіційне підтвердження того, що у напрямку Первомайська висунувся грузинський легіон – бійці 25-го батальйону “Київська Русь”, що входить до складу 54-бригади. Вони просунулись вперед на півкілометра і вибили бойовиків з висоти “270,4”, зайнявши їх бліндаж.
Однак, на цьому наші хлопці не зупинились. 25 січня соцмережі сепаратистів розривались від повідомлень нажаханих ватників і терористів про те, що українська армія пішла в наступ на Калинове.
Почалося все о 19:30 за київським часом (за іншими даними – взагалі о 14:00), коли бійці 54-ї бригади під прикриттям артилерії нав’язали терористам бій на підступах до Калинового. При цьому бій був настільки потужний, що напряглись терористи в сусідніх Стаханові та Ірміно, де оголосили режим бойової готовності. Крім цього кононаду бою було чути в Брянці і Кіровську, які також контролюють рашисти.
Потім настало невеличке півгодинне затишшя, яке перервалося о 20:20 за київським часом – до мінометної та артилерійської дуелі додалась бронетехніка. Потужний бій тривав аж до пізньої ночі, час від часу переходячи в перестрілки зі стрілецької зброї.
Попри всю поверхневу неоднозначність ситуації, слід розуміти – для чого все це затівалось.
По-перше, за “Мінськом 1” Калинове повинно контролюватись українськими військами, тому спроби його відвоювати є нічим іншим, як спробами відновлення не лише справедливості, але й вимог офіційних договорів.
По-друге, визволивши Калинове, Збройні сили України не лише відріжуть Дебальцеве від Первомайська, але й створять непоганий плацдарм для подальшого звільнення Дебальцевого. Адже за нинішніх обставин в це місто ЗСУ нема сенсу заходити, тому що воно з трьох боків прострілюється терористами, являючи по суті готовий “котел”.
По-третє, автоматично у напівоточенні опиниться Первомайськ і створиться неприємна для терористів напруга в Стаханові, адже українські війська опиняться буквально у його передмісті.
Та й саме по собі Калинове може стати першим більш-менш великим населеним пунктом, який вдасться визволити з часів 2014-го року. На початок російсько-української війни це було селище міського типу з населенням 3180 осіб. До того ж, непоганим опорним пунктом: до Ірміно звідси всього 4 км, до Стаханова – 10 км, до Алмазної – також 10 км.
Ну і останнє за порядком, але не за важливістю: взявши під контроль Калинове, можна буде суттєво зменшити інтенсивність обстрілів Новоолександрівки, Новозванівки і Троїцького, які чи не найбільше (після Станиці Луганської) страждають від вогню бойовиків так званої “ЛНР”.
Варто зауважити, що офіційної інформації від прес-центру АТО про ці події наразі немає. Але її не було до пори до часу і про прорив на Світлодарській дузі, і про інші операції наступального характеру. І на то є свої причини.