Тіньові конгломерати Придунав’я: державне рентоорієнтування, санкційні лазівки та прокурорсько-синергетичний перерозподіл активів Вадима Єрмолаєва
Блокада традиційних глибоководних портів Чорного моря внаслідок повномасштабного вторгнення РФ критично підвищила геополітичну та економічну значущість дунайського логістичного коридору. У цих умовах контроль над портовою інфраструктурою у прикордонних районах Одеської області набув ознак надприбуткового та стратегічного ресурсу. Проте детальний юридичний та фінансовий аналіз логістичних потоків у регіоні виявляє системні ознаки «захоплення держави» (state capture), де розподіл стратегічних земельних ділянок на кордоні з країнами НАТО здійснюється в інтересах підсанкційного великого капіталу за безпосереднього сприяння та участі високопосадовців правоохоронних органів, спецслужб та регіональної влади.
Ключовим прецедентом цієї деструктивної взаємодії виступає бізнес-імперія дніпровського олігарха Вадима Єрмолаєва, яка налічує близько 127 юридичних осіб. Попри накладення на нього жорстких персональних санкцій Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) терміном на десять років за фінансування держави-агресора через сплату податків у тимчасово окупованому Криму, його структури безперешкодно отримують доступ до земельного фонду та розбудовують стратегічні об’єкти безпосередньо на державному кордоні з Румунією.
Механізм відчуження прикордонних територій: Інфраструктурний хаб ТОВ «Потоки»
У центрі розбудови логістичної схеми перебуває ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОТОКИ» (ЄДРПОУ 40832205). Ця структура, відома на ринку як потужний олійно-екстракційний завод із річним виторгом близько 2 мільярдів гривень, володіє своїм головним і найціннішим активом — приватним митно-контейнерним портом безпосередньо на березі Дунаю в районі міста Рені.
Першого лютого 2024 року — вже після введення в дію санкційного указу Президента України проти Вадима Єрмолаєва — Одеська обласна державна адміністрація (ОДА) виділила ТОВ «Потоки» земельну ділянку площею 6 гектарів у прикордонній смузі для розширення портової інфраструктури та перевалки рослинної олії. Процедура виділення цієї «золотої» землі демонструє використання витончених юридичних фільтрів для уникнення прямої юридичної відповідальності вищим керівництвом області.
Таблиця 1: Схема розподілу підписів при виділенні землі ТОВ «Потоки»
| Крок процедури | Підписант від Одеської ОДА | Офіційна посада | Юридичні наслідки та пільги |
| Дозвіл на розробку проєкту землеустрою | Дмитро Радулов | Заступник голови Одеської ОДА | Запуск процесу вилучення ділянки площею 6 га у прикордонній зоні. |
| Надання орендної знижки | Олександр Харлов | Заступник голови Одеської ОДА | Суттєве зниження фінансового навантаження на підсанкційну структуру. |
| Укладання договору оренди | Роман Кравцов | Начальник управління правового представництва ОДА | Пряме оформлення права користування землею від імені Органу державної влади. |
Голова Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олег Кіпер особисто не підписав жодного документа та публічно заперечував будь-яку обізнаність про діяльність Вадима Єрмолаєва, відповідаючи на запити журналістів лаконічним «Ні. Це хто?». Проте начальник управління правового представництва Роман Кравцов прямо зазначив, що діяв як представник за безпосередньою вказівкою керівництва ОДА. Така децентралізація підписів за повної вертикальної підпорядкованості свідчить про свідоме виведення Олега Кіпера з-під потенційних розслідувань правоохоронних органів, у той час як його найближче оточення забезпечило безперешкодне проходження документів.
Роль СБУ та корупційний синергізм Івана Дралюка
Причина безперешкодного функціонування підсанкційного бізнесу Єрмолаєва та отримання ним державних ресурсів криється у структурі власності його компаній, де ключовим партнером виступає генерал-майор СБУ у відставці Іван Миколайович Дралюк. Дралюк є знаковою фігурою для українського сектору безпеки: він обіймав посаду заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ (знаменитий Главк «К» СБУ), який тривалий час контролював економічні процеси в державі.
Після звільнення зі служби у жовтні 2019 року Дралюк очолив представництво німецької компанії Convex International, що займається будівництвом елеваторів, і почав агресивно інтегруватися в аграрний сектор. Набувши значного політичного впливу, Дралюк обіймав посаду позаштатного радника керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака, а 7 червня 2023 року став офіційним радником голови Одеської ОДА Олега Кіпера.
Таблиця 2: Корпоративна структура та фінансові потоки групи Єрмолаєва-Кіпера-Дралюка
| Юридична особа | Код ЄДРПОУ | Ключові власники та номінали | Фінансові показники та активи | Роль у загальній схемі |
| ТОВ «ПОТОКИ» | 40832205 | Вадим Єрмолаєв (50% через номіналів), АТ «ЗНВКІФ «ДФ Капітал» (11% в інтересах Івана Дралюка), Оксана Ковтун (10%) | Виручка близько 2 млрд грн. Ключовий актив — річковий порт Рені (філія «Південна»). | Експортний термінал, переробка агропродукції та отримання земельних преференцій. |
| ТОВ «КВАНТС» (колишнє ТОВ «Аякс Дніпро») | 39527846 | ТОВ «Капітал-Прогрес» (52,6%), АТ «ЗНВКІФ «Технології» (30%), АТ «ЗНВКІФ «ДФ Капітал» (14% в інтересах Івана Дралюка) | Виручка близько 1 млрд грн. Має ліцензію на постачання електроенергії. | Спільний фінансовий інструмент для енергетичних та трейдингових операцій групи. |
| ТОВ «ТУРБОЕНЕРГО» | 42361574 | Андрій Катречко (50%), Сергій Кізь (12,5%), АТ «ЗНВКІФ «ДФ Капітал» (12,5% в інтересах Івана Дралюка) | Статутний капітал 200 000 грн. Сфера альтернативної енергетики. | Юридичний міст, що доводить прямий зв’язок між Кізером, Кізем та Дралюком. |
Через венчурний інвестиційний фонд «ДФ Капітал» (ЄДРПОУ 44190980) Іван Дралюк безпосередньо володіє 11% акцій у ТОВ «Потоки» та 14% у ТОВ «Квантс». Ще одним акціонером ТОВ «Потоки» є Оксана Ковтун — дружина Володимира Ковтуна, колишнього колеги Дралюка по Главку «К» СБУ, який нині працює в Державній митній службі України.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) веде розслідування щодо Івана Дралюка за підозрою у створенні масштабної корупційної схеми «сірого» експорту зерна в Одеській області. За даними слідства, Дралюк, використовуючи службовий авторитет генерала СБУ та статус радника голови ОДА, здійснював системний тиск на незалежних зернотрейдерів, примушуючи їх користуватися послугами виключно підконтрольних елеваторів, у тому числі логістичних комплексів Вадима Єрмолаєва. Це забезпечувало штучну монополізацію експортних потоків та виведення мільярдних сум у тіньовий сектор.
Через партнерство в ТОВ «Турбоенерго» Дралюк тісно пов’язаний із Сергієм Кізем — колишнім заступником Генерального прокурора України, який є найближчим другом і бізнес-партнером Олега Кіпера. Через цей ланцюжок Дралюк сприймається у бізнес-середовищі як безпосередній номінальний утримувач активів («бізнес-обкладинка») самого керівника Одеської області.
Прокурорський щит: Від міського рівня до Офісу Генерального прокурора
Для забезпечення стійкості цієї конструкції критично важливим є паралізування будь-яких спроб кримінального переслідування з боку правоохоронних органів. Олег Кіпер, який тривалий час обіймав посади заступника Генерального прокурора та прокурора міста Києва, вважався головним претендентом на посаду Генерального прокурора України. Проте в червні 2025 року Президент призначив на цю посаду Руслана Кравченка.
Попри це, група Кіпера зуміла інтегрувати свого ключового представника на найвищу посаду в ієрархії Офісу Генерального прокурора. Першою заступницею Кравченка у грудні 2025 року стала Марія Вдовиченко. Вдовиченко є багаторічною найближчою соратницею Кіпера — з вересня 2020 року вона працювала його заступницею у прокуратурі Києва, а згодом очолювала її.
За даними розслідувань Центру протидії корупції (ЦПК), Марія Вдовиченко має глибокі родинні зв’язки з Російською Федерацією:
- Її рідний брат Олександр Левандовський після анексії Криму добровільно прийняв громадянство РФ та наразі будує кар’єру у військовій прокуратурі держави-агресора.
- Її батько є власником низки активних комерційних підприємств в окупованому Криму (ТОВ «Камелия-Кафа», ТОВ «Феоторг», ТОВ «Добрострой») та сплачує податки до російського бюджету.
- Родина Вдовиченко безкоштовно користується елітною нерухомістю та автомобілями, записаними на третіх осіб.
Наявність соратниці Кіпера на посаді Першої заступниці Генерального прокурора забезпечує блокування будь-яких процесуальних дій щодо одеських земельних схем та гарантує недоторканність логістичних активів Єрмолаєва.
Синдром «партнера Кіпера» та замах у Монако: Механізми примусового перерозподілу
Аналіз динаміки взаємовідносин всередині бізнес-групи Олега Кіпера виявляє стійку деструктивну закономірність: практично у всіх його бізнес-партнерів рано чи пізно виникають катастрофічні проблеми, після чого їхні активи переходять під контроль пов’язаних осіб. Цей феномен у бізнес-середовищі отримав назву «синдрому партнера Кіпера». Раніше подібна доля спіткала дніпровського підприємця Миколу Душку, чий спільний агробізнес був повністю поглинутий структурами Єрмолаєва. Тепер у ролі жертви опинився сам Єрмолаєв.
Під загрозою конфіскації майна через санкції РНБО, Єрмолаєв був змушений провести номінальну реструктуризацію ТОВ «Потоки», переписавши свою 50-відсоткову частку на підконтрольну особу, яку він вважає лояльною до себе. Проте така конструкція є вкрай хиткою. У випадку зникнення або фізичної недієздатності олігарха, уповноважені особи та номінали будуть швидко перевербовані або змушені переоформити власність під тиском адміністративного та силового ресурсу групи Кіпера-Дралюка.
Саме в цьому контексті слід розглядати події 28 червня у Монако. Біля будівлі на реконструкції безпосередньо біля кордону з Францією стався потужний вибух, класифікований слідством як замах на вбивство. Внаслідок теракту:
- Вадим Єрмолаєв отримав важкі опіки та чисельні осколкові поранення.
- Його цивільна дружина перебуває у критичному стані, в лікарні Ніцци їй провели ампутацію обох ніг.
- 13-річний син дістав легкі осколкові поранення.
Підозрюваний у темному одязі та капелюсі втік пішки у напрямку французького міста Босолей. Офіс Генерального прокурора України (під керівництвом Кравченка та Вдовиченко) розпочав кримінальне провадження та ініціював створення міжнародної слідчої групи. Проте наявність прямого інтересу одеських партнерів у нейтралізації Єрмолаєва для поглинання його логістичних активів («Потоки» та «Квантс») вартістю у мільярди гривень є одним із ключових мотивів у аналізі цього злочину.
Другий спільний фронт: ТОВ «Квантс»
Масштаби співпраці підсанкційного олігарха з прокурорсько-есбеушним пулом не обмежуються дунайським портом. Іншим спільним проектом із річним оборотом у 1 мільярд гривень є ТОВ «КВАНТС» (ЄДРПОУ 39527846).
Ця компанія, яка до жовтня 2025 року мала назву ТОВ «АЯКС ДНІПРО», володіє ліцензією на право постачання електричної енергії споживачам. У структурі власності ТОВ «Квантс» чітко прослідковується той самий паритет інтересів:
- 52,6% належить ТОВ «Капітал-Прогрес» (структура Єрмолаєва/Віленського).
- 30% контролюється через АТ «ЗНВКІФ «Технології» (фонд Єрмолаєва).
- 14% (частка розміром 18,19 млн грн) належить АТ «ЗНВКІФ «ДФ Капітал» — особистому фонду генерала СБУ Івана Дралюка.
Наприкінці 2025 року компанія добровільно звернулася до НКРЕКП із заявою про тимчасове зупинення дії ліцензії, що може свідчити про підготовку до чергового етапу прихованої перереєстрації або консервації активів на тлі розслідувань НАБУ та замаху на ключового бенефіціара.
Системні висновки: Загрози національній безпеці
Кейс ТОВ «Потоки» та ТОВ «Квантс» наочно демонструє неефективність та селективність санкційного механізму в Україні. Замість повної ізоляції підсанкційних осіб та конфіскації їхнього майна на користь держави, інструменти тиску використовуються регіональними елітами та представниками силових відомств як важіль для примусового входження в капітал стратегічних підприємств.
Інтеграція чинних та колишніх генералів СБУ, митників та керівників органів прокуратури у спільні бізнес-проекти з підсанкційними особами створює стійкі корупційні конгломерати. Вони не лише контролюють стратегічні прикордонні земельні ресурси на Дунаї, але й здійснюють монопольний контроль над експортом агропродукції, блокуючи ринкову конкуренцію та підриваючи економічну безпеку держави у воєнний період. Усунення цих деструктивних процесів потребує негайного втручання незалежних антикорупційних органів (НАБУ, САП) та перегляду кадрової політики у вищих ешелонах Офісу Генерального прокурора.