Хто міг замовити Вадима Єрмолаєва: комплексний аналіз мотивів, виконавців та найвірогідніших сценаріїв замаху

Ввечері 29 червня 2026 року у Князівстві Монако стався резонансний замах на українського підсанкційного мультимільйонера Вадима Єрмолаєва. Внаслідок детонації дистанційного вибухового пристрою бізнесмен зазнав важких опіків, а його цивільній дружині Анні Насобіній ампутували обидві ноги та руку. Хоча сам Єрмолаєв вижив і згодом вийшов з коми, цей інцидент запустив ланцюг насильства, який призвів до ліквідації безпосередньої виконавиці замаху Анастасії Березовської під Києвом 6 липня 2026 року. Затримання виконавців її вбивства — чинного офіцера Головного управління розвідки (ГУР) МОУ Євгена Реута та діючого співробітника Служби безпеки України (СБУ) — підтвердило глибоку інфільтрацію кримінальних інтересів у державні безпекові органи. Цей аналітичний звіт деконструює ключові сценарії того, хто саме мав мотиви та ресурси замовити вбивство Вадима Єрмолаєва, та визначає найвірогідніший перебіг подій.  

Хронологія змови та ліквідація виконавця

Для розуміння механізму замаху та ідентифікації замовників ключове значення має хронологічний зв’язок між подіями в Монако та подальшим усуненням виконавця в Україні. Анастасія Березовська, уродженка Криму 1987 року народження, яка проживала в Німеччині, вела спостереження за родиною Єрмолаєва в Монако з 26 червня 2026 року на орендованому автомобілі. Замаскувавшись під чоловіка, вона заклала рюкзак із вибухівкою біля входу до елітного житлового комплексу «Sun’s Palace» на вулиці Реверан-Пер-Луї-Фролла, де проживав бізнесмен.

Після вибуху Березовська здійснила транскордонний перехід через Францію та Італію до Німеччини, звідки 1 липня 2026 року законно в’їхала в Україну. Безперешкодний перетин кордону став можливим через те, що «червоне повідомлення» Інтерполу щодо неї було опубліковане лише 3 липня. Одразу після повернення Березовська контактувала з чинним співробітником ГУР Євгеном Реутом (народився 7 липня 1986 року в Чехії) та колишнім правоохоронцем, який, за оперативними даними, є діючим офіцером СБУ. Обидва чоловіки раніше здійснювали регулярні криптовалютні та банківські перекази на її рахунки, що вказує на їхню роль як фінансових та логістичних координаторів замаху.

Замість забезпечення безпеки Березовську помістили в підвальне приміщення будинку колишнього правоохоронця, обладнане як кімната тортур, де її допитали з метою вилучення компрометуючих матеріалів. Після цього її ліквідували двома пострілами в голову. Тіло Березовської знайшли закопаним під Києвом пізно ввечері 6 липня 2026 року. Затриманий Євген Реут зізнався у вбивстві, проте стверджував, що діяв на власний розсуд, не повідомляючи керівництво ГУР. Поспішна ліквідація Березовської відбулася під тиском Елісейського палацу, який вимагав від українського керівництва терміново закрити питання до саміту в Анкарі, щоб уникнути міжнародного скандалу навколо причетності українських офіцерів до теракту в Монако.

Сценарій 1: Внутрішньосімейний розкол, спадщина та транснаціональна мафія Milton Group

Найбільш логічним та підтвердженим фактами є сценарій, пов’язаний із глибоким конфліктом усередині родини Єрмолаєвих, обтяженим участю його старшого сина у діяльності міжнародного кримінального синдикату Milton Group.

Вадим Єрмолаєв, чиї статки Forbes оцінював у 220 мільйонів доларів, у грудні 2023 року потрапив під 10-річні санкції РНБО через роботу його алкогольного бізнесу («Алеф-Віналь-Крим») в окупованому Криму. Рятуючи європейські активи від конфіскації, олігарх почав масово переписувати майно та компанії на свою цивільну дружину Анну Насобіну (1979 року народження, доньку колишнього першого заступника прокурора Дніпропетровської області) та їхнього спільного 13-річного сина Давида. Зокрема, Насобіна була оформлена бенефіціаром Wycombe Square Investments LLP (Лондон), яка володіє елітною нерухомістю в Кенсінгтоні спільно з австрійським банкіром Георгі Велчєвим та російським опозиціонером Борисом Зіміним.

Цей крок фактично позбавляв права на спадщину офіційну дружину бізнесмена Анну Єрмолаєву та його старшого сина, 35-річного Артура Єрмолаєва. На відміну від батька, Артур Єрмолаєв інтегрувався в транснаціональну мафіозну структуру Milton Group, яка ошукала європейців на понад 100 мільйонів євро за допомогою фіктивних інвестиційних платформ. У грудні 2025 року Артура затримали на Кіпрі та екстрадували до Естонії. У квітні 2026 року він визнав провину, сплатив 8,5 мільйонів євро штрафу і компенсацій, отримав 5 років умовно та вилетів приватним літаком до Тель-Авіва.

Для виплати цієї суми та отримання свободи Артур Єрмолаєв міг піти на угоду зі слідством, розкривши трансакційні шляхи реального бенефіціара Milton Group Давида Тодуа. Це поставило під удар колосальні тіньові капітали. Маючи прямий мотив зберегти спадщину імперії «Алеф» та доступ до кримінальних кілерських мереж Тодуа, Артур мав технічну можливість організувати вибух у Монако. Замах мав на меті залякати Насобіну (саме тому вибухівку детонували дистанційно в момент, коли вона проходила поруч, що призвело до ампутації її кінцівок) та змусити Вадима Єрмолаєва зупинити передачу майна коханці.

Зв’язок виконавців із спецслужбами пояснюється структурою кримінально-політичного лобі Milton Group в Україні. Операційну діяльність синдикату прикривала юридична група Rasons колишнього заступника міністра юстиції України Гії Гецадзе та його партнера Віктора Плескуна. Плескун одночасно працював помічником нардепа від «Слуги народу» Наталії Локтіонової (рідної сестри Марії Левченко — особистої помічниці Президента України). Чоловік Левченко, Олександр Гогілашвілі (екс-заступник міністра внутрішніх справ), після звільнення став радником начальника ГУР Кирила Буданова. Більше того, родини Буданова та Гогілашвілі спільно проживали у заміському маєтку під Києвом, що належить Діані Стрелковській, колишній дружині В’ячеслава Стрелковського — російського фінансиста, організатора найбільших схем ухилення від ПДВ в Україні.

Ця безпосередня побутова та фінансова близькість лідерів безпекового блоку до тіньового капіталу пояснює, як діючі офіцери розвідки та СБУ (зокрема Євген Реут) опинилися в ланцюжку виконання замовного вбивства в інтересах кримінальних бенефіціарів Milton Group.

Сценарій 2: Рейдерське поглинання дунайських портових активів та «синдром партнера Кіпера»

Альтернативним високоімовірним мотивом замаху є боротьба за стратегічні активи Вадима Єрмолаєва на Одещині, зокрема в порту Рені на Дунаї, яка загострилася після введення проти нього санкцій.

1 лютого 2024 року Одеська ОВА виділила компанії ТОВ «Потоки» (митно-контейнерний термінал на Дунаї, де Єрмолаєв контролював 50% акцій через номіналів) 6 гектарів землі у прикордонній смузі. Розпорядження підписували заступники голови Одеської ОДА Дмитро Радулов та Олександр Харлов, а договір оренди укладав начальник юридичного управління Роман Кравцов. Голова ОДА Олег Кіпер особисто не підписав жодного документа, заперечуючи знайомство з Єрмолаєвим, що є класичним юридичним маневром для уникнення відповідальності.

Примітно, що 11% у ТОВ «Потоки» через фонд «ДФ Капітал» належить Івану Дралюку — генерал-майору СБУ у відставці, екс-заступнику начальника Главку «К» СБУ та офіційному раднику Олега Кіпера. Ще 10% утримує Оксана Ковтун, дружина чинного митника та колишнього колеги Дралюка по СБУ. НАБУ наразі веде розслідування щодо Дралюка за підозрою в організації масштабних схем «сірого» експорту зерна через логістичні комплекси Єрмолаєва. Крім того, Єрмолаєв та Дралюк володіли паритетними частками в енерготрейдері ТОВ «Квантс» (виторг близько мільярда гривень на рік).

У бізнес-колах Одещини зафіксовано явище, відоме як «синдром партнера Кіпера»: практично всі бізнесмени, які вступали з його оточенням у спільні проекти, згодом втрачали активи або піддавалися кримінальному переслідуванню, після чого майно переходило під контроль пов’язаних осіб. Фізичне усунення або тривала недієздатність Єрмолаєва (який перебував у комі після замаху) руйнували його здатність контролювати номінальних власників. Внаслідок цього стратегічні активи вартістю в мільярди гривень у Ренійському порту гарантовано переходили під контроль групи Кіпера-Дралюка.

Для реалізації цієї схеми могли бути залучені діючі офіцери СБУ та ГУР, які перебували в прямому контакті з Дралюком та Реутом. Анастасія Березовська у цьому випадку виступала сліпим найманцем, а її вбивство у підвалі будинку колишнього правоохоронця (діючого офіцера СБУ) було необхідне для знищення компромату, що пов’язував замах із керівництвом Одеської області та Офісу Генерального прокурора, де посаду першого заступника обіймає соратниця Кіпера Марія Вдовиченко.

Сценарій 3: Операція українських спецслужб (СБУ) проти колаборанта

Французькі медіа, зокрема Le Figaro, з посиланням на місцевих слідчих спочатку активно просували версію про те, що вибух у Монако був офіційною ліквідацією, спланованою Службою безпеки України. Мотивом вважався той факт, що Єрмолаєв, маючи кіпрське громадянство, продовжував сплачувати податки в бюджет РФ через роботу підприємства «Алеф-Віналь-Крим» в окупованому Криму.

Цей сценарій має вкрай низьку ймовірність з огляду на кілька факторів:

• Використання брудної вибухівки з болтами у громадському місці в Монако (державі під протекторатом Франції) призвело до важкого поранення жінки та 13-річної дитини, що спричинило б катастрофічні дипломатичні наслідки та санкції союзників проти України.
• Почерк замаху — залишений у холі рюкзак — демонструє дилетантський та невибірковий характер ураження, що абсолютно не відповідає точковим ліквідаціям спецслужб.
• Офіційні зізнання затриманого офіцера ГУР Євгена Реута підтверджують, що він діяв «на власний розсуд» і не повідомляв керівництво, що виключає санкціоновану державою операцію.

Проте участь офіцера ГУР Реута та офіцера СБУ вказує на використання кадрового ресурсу спецслужб у форматі «дикого фрілансу» — коли діючі силовики залучаються як найманці для виконання приватних кримінальних замовлень.

Політичний вимір та інформаційні війни

Резонанс навколо ліквідації Березовської супроводжувався скоординованим медіа-вкидом. Новина про виявлення її тіла з’явилася на ресурсі «Українська правда» раніше, ніж офіційні релізи СБУ, МВС та Офісу Генпрокурора, причому в інформаційне поле одразу злили прізвище співробітника ГУР Реута.

Ексклюзивні деталі слідства активно поширював народний депутат Олексій Гончаренко, який є відомим лобістом бізнес-групи Хомутинника-Фукса — прямих конкурентів Вадима Єрмолаєва на девелоперському ринку України. Ця активність вказує на спробу зацікавлених олігархічних кіл використати кримінальну справу для дискредитації керівника ГУР Кирила Буданова, зіштовхнути його лобами з керівником Департаменту контррозвідки СБУ Олександром Покладом та заблокувати потенційне просування Буданова як політичного кандидата, просуваючи натомість лояльних до групи Хомутинника технократів.

Порівняльна оцінка сценаріїв замаху

Для визначення найбільш вірогідного сценарію проведено системне порівняння трьох основних векторів розслідування.

Аналіз матеріалів розслідування вказує на те, що найвірогіднішим сценарієм замаху на Вадима Єрмолаєва є Сценарій 1 — інтегрована змова кримінального синдикату Milton Group та членів родини олігарха.

Фінансова потреба Артура Єрмолаєва у покритті збитків після естонського судового процесу та прагнення заблокувати виведення активів батька на користь цивільної дружини Анни Насобіної призвели до залучення професійних кілерських каналів Milton Group. Завдяки родинним зв’язкам помічників Milton Group (через Локтіонову-Левченко) з Офісом Президента та керівництвом ГУР (через Гогілашвілі-Буданова), замовники отримали доступ до діючих офіцерів спецслужб — Євгена Реута та його спільника з СБУ. Останні виступили безпосередніми координаторами Анастасії Березовської, забезпечуючи її фінансуванням.

Коли замах у Монако зазнав невдачі (Єрмолаєв вижив, а Насобіна була скалічена, але залишилася живою), а французькі правоохоронці миттєво ідентифікували Березовську, організатори опинилися під загрозою викриття транскордонних крипто-трансакцій. Березовську терміново вивезли в Україну, де її піддали тортурам з метою вилучення компромату та ліквідували двома пострілами в голову, закопавши тіло під Києвом.

Паралельно з цим Сценарій 2 (рейдерство дунайських активів) виступає супутнім чинником. Одеське угруповання Кіпера-Дралюка, яке вже інтегрувалося в бізнес-структури Єрмолаєва, було прямо зацікавлене у фізичному усуненні олігарха для безперешкодного поглинання портових активів у Рені, що пояснює пасивність правоохоронних органів у розслідуванні земельних схем та блокування процесуальних дій на рівні Офісу Генпрокурора.