Ракети «Ангара» називають «обличчям сучасної російської космонавтики» тому, що це єдина нова ракета, створена з чистого аркуша вже в пострадянський період. Макети «Ангари» прикрашають стенди «Роскосмосу» на всіх виставках, про «Ангару» постійно говорять і пишуть. Але поки що ракети цього сімейства не вивели на орбіту жодного космічного апарату. Тому що носії «Ангара» легкого і важкого класу стартували всього по одному разу – в липні 2014 року літала легка модифікація з габаритно-ваговим навантаженням (макетом супутника) і в грудні 2014 року з макетом літала важка модифікація ракети – «Ангара-А5». Обидва запуски були успішними, але перший старт ракети зазвичай виконується з «болванками», а не зі справжніми апаратами, щоб не ризикувати, – з принципово новим виробом може трапитися будь-що.
На сьогоднішній день з упевненістю можна говорити про майбутній старт «Ангари» легкого класу тільки в 2020 році – на цю дату законтрактовано пуск легкої ракети з південнокорейським супутником Compsat. До цього немає жодної підтвердженої дати старту. Хоча зазвичай такого роду інформація стає публічною за 2-3 роки до пуску або раніше: коли починається виробництво супутника, оголошується дата його старту і носій, який виведе апарат на орбіту (як це і було у випадку з Compsat).
У Центрі імені Хрунічева, де роблять ракети «Ангара», дати пусків назвати не змогли.
– Відповідно до льотної програми випробувань, спочатку запланований запуск важкої «Ангари», а потім легкої. План пусків визначає державний замовник, – пояснив Олександр Шмига, керівник прес-служби компанії. – Графік пусків визначається після узгодження з усіма зацікавленими сторонами.
В «Роскосмосі» ситуацію також прокоментували лаконічно: «Льотні випробування йдуть відповідно до графіку».
Примітно, що глава Центру Хрунічева Андрій Калиновський в липні 2016 року в інтерв’ю «Известиям» заявив, що до 2020 року підприємство буде випускати по дві важкі ракети «Ангара-А5» і по одній легкій на рік.
– Проблема в тому, що ракета «Ангара» дуже сильно запізнилася – її аж надто довго робили, процес створення затягнувся на 20 років, – пояснив науковий керівник Інституту космічної політики Іван Моісеєв. – За цей час на неї вже багато хто перестав розраховувати. В результаті під «Ангару» немає спеціалізованих навантажень. А комерційні замовлення для неї знайти важко, оскільки у ракети немає статистики нальоту. За ідеєю «Ангару» потрібно «обкатувати», запускаючи на ній російські супутники в рамках держзамовлення. Але пускова програма відчутно скоротилася, і для тих космічних апаратів, що плануються до запуску, цілком вистачає вже наявних ракет. Замовники не хочуть ризикувати і вважають за краще мати справу з уже давно відпрацьованими надійними ракетами, тими ж «Союзи».
На думку члена-кореспондента російської Академії космонавтики імені Ціолковського Андрія Іоніна, головне – не кількість польотів «Ангари», а сам факт наявності такої ракети.
– Однією з цілей створення «Ангари» було забезпечити гарантований вивід на орбіту, в тому числі геостаціонарну, супутників з території Росії, – нагадав Андрій Іонін. – Успішний старт в грудні 2014 року показав, що таку ракету ми зробили. А інше вже не так і важливо.