Новини з Авдіївки потроху відходить на другий план, натомість все голосніше нагадують про себе інші, незаслужено “забуті” ділянки фронту: Приазов’я і Ясинуватський плацдарм.Також не стоять осторонь і околиці Докучаєвська, де ще з минулого року ведуться бої за звільнення міста від російсько-терористичних окупантів. Власне, за дуже великого бажання Збройні сили України могли заходити в місто і зачищати його від терористів ще минулої осені – місто з листопада перебуває у напівоточенні. Однак, попри те, що Докучаєвськ за “Мінськом-1” має бути під українським контролем, верховне головнокомандування країни досі не наважились цього зробити.
Тому ситуація навколо Докучаєвська більше нагадує не “повзучий наступ”, а “біг на місці”. Українські війська час від часу вступають у артилерійські перестрілки з терористами, подекуди вв’язуючись у локальні бої між диверсійно-розвідувальними групами сторін протистояння.
Але не обходиться й без винятків. Так у відповідь на постійні обстріли ворожою артилерією, наші війська 30 січня цього року почали просування від Тарамчука вперед у напрямку Оленівки, щоб трохи відсунути лінію фронту на схід. А так як бойовики добровільно відступати не захотіли, то в цьому районі зав’язався жорстокий бій, який тривав з короткими паузами три доби.
Нагадаємо, що Докучаєвськ – це місто обласного значення в Донецькій області, що знаходиться за 14 км від залізничної станції Оленівка (яка також згідно “Мінська-1” має бути під контролем України), та за 40 км на південь від Донецька. У мирний час населення міста складало близько 25 тис. жителів, але зараз мінімум удвічі менше.
Також варто розуміти, що Оленівка в силу свого географічного розташування є важливим стратегічним пунктом. Взявши його, Збройні сили України не лише відріжуть Докучаєвськ від Донецька, але й створять непоганий плацдарм для подальшого оточення цих двох тимчасово окупованих міст. Тому саме там наші військові “прощупують ґрунт” час від часу.
Останнє загострення в цьому районі розпочалось 6 лютого ближче до ночі, коли у відповідь на арт обстріл терористів наші війська відкрили вогонь на подавлення ворожої арти, схованої у житлових кварталах. Відомо, що за роки війни західні райони Докучаєвська вже евакуйовані, тому Збройним силам України вдалося знищити ворожу артилерію без жертв з боку мирного населення.
Як повідомляють очевидці, артилерійська дуель тривала всю ніч, а під ранок виявилось, що одна з котелень міста внаслідок влучання снарядів знеструмлена і частина Докучаєвська опинилась без тепла. Ось так мирні жителі змушені розплачуватись за підлу і цинічну тактику бойовиків – ховатись у житлових кварталах.
Що цікаво, за інформацією, яка шириться інтернетом, Зброцйні сили України концентрують великі сили різного роду артилерії на Донецькому та Горлівському напрямку, а на Докучаєвському концентрують танкові війська (1-ша танкова бригада стоїть там в резерві). З цього можна зробити висновок, що основного удару наша армія планує завдати все ж таки трохи північніше – по головних містах “ДНР”.
У той же час Докучаєвську, швидше за все, відводиться роль для відволікаючого маневру. Ми вже писали у попередньому матеріалі про те, що під Докучаєвськом є сенс завдати відволікаючого удару, щоб змусити ворога розтягнути фланги і відволіктись від оборони Донецька.
Проглядається також інший варіант розвитку подій, за яким українська армія продовжує тримати в напівоблозі місто, тоді як 1-ша танкова бригада з тилу робить обхідний маневр відкритим степом, залишає Докучаєвськ за спиною, проривається вглиб ворожої території і завдає удару, наприклад, по Старобешевому. Або навіть по Ленінському району Донецька (знаходиться на півдні), сіючи паніку в рядах ворога і відволікаючи на себе значні сили оборони міста, даючи тим самим можливість іншим військам зайти у “столицю ДНР” з заходу та півночі.
Власне, здійснити такий рейд буде не так вже й складно, адже основні сили бойовиків зосереджені північніше – під Авдіївкою і Донецьком, та південніше – під Пікузами (Комінтерновим).
Однак такий розвиток подій буде означати однозначний і безповоротний кінець всім мирним угодам та перемир’ям і стане початком кінця цієї війни. Війни відкритої, кровопролитної, але неминучої. Адже перемога сама собою не прийде, а сепаратний мир на паритетних засадах не вирішить ситуацію у довготривалій перспективі.
Руслан Рудомський, Depo.ua