Дедалі більше українців розуміють, що представники УПЦ (МП) переплелись з агресивною політикою Кремля, яка намагається використати будь-які важелі впливу на свою користь, а церковна діяльність відійшла від своєї початкової мети і використовується Росією як інструмент впливу, навіть якщо з цим не згодні більшість прихожан церкви.
Окрім того, ще не забуті спогади про те, як діяли православні священики у підпорядкуванні Москви в окупованому Криму та на окупованій частині Донбасу, коли вони прихистили «ввічливих зелених чоловічків» та освячували військову техніку, з якої потім російські найманці і місцеві бойовики розстрілювали українських військовослужбовців і добровольців на Сході України, все це призводить до зменшення кількості прихильників цієї конфесії в Україні.
Тож перехід парафій до Української православної церкви Київського Патріархату стає дедалі частішим явищем, все більше громадян бажають звільнитися від тяжби іноземної, нав‘язаної церкви і ходити до своєї, Помісної Української.
Але не всі хочуть змінюватися та залишати своє «прикормлене» місце, як ось благочинний Деснянського району м. Києва, прихильник УПЦ МП о. Димитрій.
Священик о. Димитрій (протоієрей Димитрій Григорак) уже влаштував своє життя, для якого поняття «життєва необхідність» вміщує в себе нерухому власність у вигляді власної квартири у новому будинку, купівлю та утримання люксової іномарки, відпочинки на курортах разом з родиною, повсякденні витрати, які тягнуть щонайменше на річний дохід звичайних громадян.
Вказані статки священнослужитель отримує від пожертвувань прихожан (вінчання, хрещення, молебні, панахиди, відспівування тощо) та від продажу свічок, але основне джерело надходжень – фінансування спонсорів та внесків підшефних приходів.
Для ще збільшення своїх статків, о. Димитрієм було заснована ряд громадських та благодійних організацій (Благодійна oрганізація “Центр Громадянської Освіти», тощо).
Ось і декларувати свої доходи отець Димитрій, як і інші священнослужителі УПЦ МП не вважають за потрібне, адже завжди можна списати на «добровільні пожертви» громадян, використання яких відслідкувати, а значить і проконтролювати не можливо.
Так, десятками років представники УПЦ МП живуть на «широку ногу» під «під дахом» злочинної проросійської влади, та не бажають втрачати схему заробітку, тому ніхто з представників МП не поспішає долучатися до Єдиної Помісної Української Церкви.