Використання такого комплексу яскравий приклад того, коли державні органи не встигають за реальними потребами фронту, на їх місце приходять волонтери.Взагалі історія з розробкою наземних роботизованих комплексів підтримки піхоти в Україні має досить складну історію.
Вважається, що першопрохідцем у цьому напрямку стала одна із запорізьких фірм, яка в 2015 році на основі цивільного квадроцикла створила бойову роботизовану платформу «Ласка» з озброєнням у вигляді 7,62-мм кулемета ПКМ. Система була випробувана на військовому полігоні в Запорізькій області і представлена на кількох виставках «Зброя та безпека», проте до прийняття на озброєння поки справа не дійшла.
Наприкінці 2016 року на черговій виставці на стенді заводу «Ленінська кузня» (нині – «Кузня на Рибальському») був представлений і інший представник сімейства наземних роботизованих комплексів – «Піранья». Цей оригінальний апарат з гусеничним приводом озброєний крупнокаліберним 12,7-мм кулеметом. Судячи з того, що про «Піраньї» не чутно вже давно, проект був заморожений.
Вочевидь, військові зробили ставку на інший, більш перспективний з їх точки зору апарат, – «Фантом» – розробки однієї з київських фірм. Вперше машина була представлена в серпні 2016 року і представляла собою триметровий шестиколісний транспортер з максимальною швидкістю до 40 км/год. При цьому розробники позиціонували апарат виключно як засіб евакуації двох поранених з поля бою. Наявний 7,62-мм кулемет розглядався виключно як засіб самооборони.
Апарат був представлений журналістам і військовим і отримав позитивні відгуки.
Після чого відбулася радикальна зміна концепції – виробники стали позиціонувати «Фантом» виключно як бойову платформу. Уже в лютому 2017 року на виставку зброї в Абу-Дабі (ОАЕ) «Укроборонпром» привіз варіант з протитанковим ракетним комплексом «Бар’єр» національного виробництва. Хоча апарат викликав великий інтерес у арабських військових, але не більше того – реальних контрактів або просування на шляху прийняття на озброєння ЗСУ не відбулося.
25 липня на полігоні у Гончарівському публіці був представлений оновлений апарат, який отримав назву «Фантом-2», причому самі виробники стали говорити про новий клас – безпілотний міні-БТР. Наскільки це коректне позначення типу, говорити складно: все-таки бронетранспортер – це позначення конкретного класу бойових машин з цілком конкретними завданнями: доставка особового складу до лінії фронту.
А по суті, на полігоні була представлена абсолютно нова машина – вже восьмиколесний з новим озброєнням: блоком для запуску 80-мм некерованих авіаційних ракет РС-80 українського виробництва (аналог радянських типу С-8). При цьому були «вбито двох зайців» – виробники некерованих ракет змогли випробувати свою продукцію з наземної платформи, а творці «Фантома» – можливості апарату з більш важкими бойовими модулями, ніж кулеметний.
Про це свідчить і останній за часом варіант «Фантома-2», представлений на міжнародній виставці озброєння AUSA-2017 (Association of the US Army) у Вашингтоні в жовтні цього року. Його озброєння вже представлено парою 23-мм гармат, облагородженою пусковою установкою для некерованих ракет РС-80 і двома пусковими установками для ПТУР «Бар’єр».
Незважаючи на постійне посилення озброєння, основною проблемою для подальшого вдосконалення безпілотного наземного роботизованого комплексу є система управління. Якщо більшість сучасних апаратів мають радіоуправління, то наш український апарат управляється за допомогою волоконного кабелю довжиною 5 км, що, з одного боку, збільшує захищеність від засобів радіоелектронної боротьби, а з іншого – в значній мірі обмежує його бойові можливості. Тому наступним етапом, як видно, стане переведення системи управління дроном на радіоуправління по захищеному радіоканалу, а оскільки власної елементної бази в Україні немає, все може затягнутися. Тобто реально про прийняття на озброєння «Фантома-2» в найближчі два-три роки говорити не доводиться.
Зате на фронті зусиллями волонтерів успішно воюють відразу кілька зразків роботизованих комплексів. Крім уже згаданого «Мисливця», у морпіхів з озброєнням з 7,62-мм кулемети, на Авдіївському «ПромКомі» з грудня 2015 року досить успішно воюють два представника іншого напрямку – дистанційно-керований бойовий модуль. Розроблений зусиллями Всеукраїнського центру волонтерів комплекс «Шабля» з 7,62-мм кулеметом ПКТ призначений для установки на нерухомі об’єкти або спецтранспорт. Координація модулем здійснюється за допомогою пульта управління і монітора, що дозволяє вести бій дистанційно, боєць при цьому знаходиться в безпечному місці.
В цілому ж варто відзначити, що настільки перспективний напрямок буде розвиватися і надалі, адже можливості для цього у нашої оборонки є.