І от чому.

Якби мобілізацію (нехай і часткову) оголошували б разом з війною, це ще куди не йшло не їхало, та й то це фрік, яка часткова, коли – війна. Мобілізаію (нехай і часткову) треба було оголошувати одночасно з вторгненням, а не зараз, коли довелося визнати поразки у війні.

Тепер дивіться, як це виглядає зовні. Ми обкакалися зі “спецоперацією”, поклали в землю тисяч 80 солдатиків, ще понад сотню тисяч зробили каліками, але успіхів не маємо, а “гарматне м`ясо” скінчилося. Тому беремо ще триста тисяч й кидаємо на кулемети. Наступним приготуватися. Ніщо так не розкладає морально, коли так починають робити. І несамовиті волання скабєвих та соловйових вже не допомагає.

Що далі? Народ почне бігати й ховатися. Його почнуть ловити. Народ почне відкуповуватися й вигадувати, як “відкосити”. У лави “частково мобілізованих” потраплять передусім соціальні низи, у яких грошей немає і які без того владу не дуже люблять. Це чаша Петрі, в якій стрімко зростатимуть протестні настрої. Вони вже пішли.

У таких умовах війна швидко стане дуже непопулярною. Вже й без того вона втратила популярність – десь бачив результати опитування, за якими вже 65% росіян воювати не хочуть. Доведеться “загвинчувати гайки”. Що спричинить велику соціальну напругу, яка переросте у системну соціальну кризу.

У 1914 року Російська імперія починала Першу світову війну в умовах небаченого патріотичного підйому і навіть шовіністичного угару. Через два з половиною роки імперії не стало. Покотилася корона Романових. А Росія, між іншим мала найменші втрати на 1000 осіб населення серед усіх країн, які активно воювали. І найменший відсоток мобілізованих на війну. Та вже у 1916 році патріотизм зник, а головною метою солдат запасних полків стало не потрапити на передову.

Читайте також:  Русские «бояре» оправляют «царя» на тот свет

Історія вчить, що коли війна стає непопулярною й починає бити по владі та державним засадам, її треба закінчувати. Якщо почати тягати її до “пабедного канца”, буде те, що сталося з Російською, Австро-Угорською та Германською імперіями.

У кремлі усе ще сподіваються на другий варіант. Очевидно, що декого історія нічому не вчить. Особливо якщо її не вчити.
P.S. А нам своє робити: бити, бити, бити…
Тримаємо стрій, працюємо, воюємо, допомагаємо ЗСУ та волонтерам і вивчаємо історію. Обов’язково. Не ту, що нам її писали століттями на замовлення Кремля, а справжню.