У першого віце-прем’єра, міністра економіки Олексія Любченка була мрія – отримати на свій ювілей (21 вересня йому виповнюється 50 років) в подарунок посаду прем’єр-міністра. Але, судячи із скандалу навколо витоку інформації про масштаби ПДВ-скруток під час його перебування на посаді глави податкової, з більшою ймовірністю його може чекати “підозра”.

Згідно з опублікованими довідками , з січня по травень 2021 року комерційні структури встигли «скрутити» понад 12 млрд. грн. ПДВ, а з травня по грудень 2020 року об`єм скруток склав 19,6 млрд грн. або близько 2.5 млрд.грн. щомісяця. Максимум, який вдалося зафіксувати тимчасової слідчої комісії Верховної Ради – 4,3 млрд. грн. в листопаді 2020 року.

Весь цей час біля керма Державної податкової служби (ДПС) знаходився Олексій Любченко, який отримав ще 10 років тому, з легкої руки голови ДПАУ Сергія Буряка який перманентно перебував напідпитку ласкаве прізвисько «Льосік». Його він гордо носив, займаючи посаду заступника глави податкового відомства (міняло свої назви, але не міняло корупційної суті) і в подальшому – під керівництвом регіонала Олександра Папаіки в 2010 році, міліцейського генерала Віталія Захарченка в 2010-2011 рр. І, нарешті, “гаманця” Януковича і його “сім’ї” Олександра Клименка до 2012 року.

Примітно, що всі начальники Любченко, крім Буряка, після Революції гідності втекли в Москву і опинилися в розшуку Інтерполу. А його навіть люстрація не торкнулася, тому що в останні два роки правління регіоналів він був помічником нардепа Віктора Тимошенко (АКБ “Легбанк”, митні і податкові схеми), якого пов’язують з контрабандистом Іллею Павлюком і колишнім начальником митниці Ігорем Калєтніком.

Любченко влаштувався до Тимошенко на виборах 2012 року і допоміг йому обратися по округу на своїй батьківщині в Черкаській області. А потім закривав питання   по ліквідованому в кінці 2014 року “Легбанк”, який прославився участю в справі Магнітського – схема відшкодування податків підставним фірмам, організована російськими чиновниками і податківцями. За даними “Слідство.Інфо” через рахунки «Легбанку» в 2008 році було перераховано понад $40 млн. Загалом, той ще банк …

У 2014 році “Льосік” знову з’явився в стінах будівлі на Львівській площі: як чемний екскурсовод він супроводжував новопризначеного главу Державної податкової служби (перейменованої згодом в фіскальну) Ігоря Білоуса, який вперше потрапив на держслужбу з бізнесу по протекції глави АП Бориса Ложкіна.

Читайте також:  В Кременчуці пристосовуватимуть німецькі приміські поїзди до української колії

 

 

Любченко був приставлений до Білоуса як досвідчений наставник і “смотрящій за схемами ПДВ, оскільки це його основна кваліфікація ще з 2009 року. З поставленим завданням він впорався швидко, створивши мережу підконтрольних собі і Білоусу транзитно-конвертаційних фіктивних компаній. Але не зупинився на досягнутому і, остаточно освоївшись в знайомих пенатах і обладнавши собі кабінет не гірше, ніж у шефа, став розширювати горизонти творчої діяльності.

Перш за все, він зайнявся рекрутингом перевірених людей в dream team свого боса. Саме Любченко привів до Білоуса колегу по роботі у втікача Віталія Захарченка, генерала МВС Сергія Міщенка – директор Координаційно-моніторингового центру УКРІНФОРМ. Цим він зробив приємне послугу  Ігорю Кононенку. Як з’ясував  журналіст-розслідувач Михайло Ткач, Міщенко з Кононенко пов’язує давнє хобі – Федерація боулінгу.

Міщенко так комфортно прижився в податковій, що через Білоуса вийшов на оточення Бориса Ложкіна і вони запустили спільний бізнес з постачання болтів і гайок для “Укрзалізниці”. Клепали ці вироби на Дружківському заводі, де акціонерами є дружина і дочка Міщенко, а продавала фірма радника Ложкіна Михайла Бейліна. Всі були задоволені.

Однак, не генералом Міщенко єдиним обмежився “десант фахівців” від “Льосіка”. Він десь викопав ще одного одіозного міліцейського генерала Володимира Хоменка (кажуть, по дзвінку з Москви Віталія Захарченка – не зміг відмовити прохання колишнього начальника) і прилаштував його до Білоуса на посаду заступника і начальника податкової поліції.

Хоменко тут же згадав молоді літа і почав “обілечувати” бізнес по повній програмі, забувши, що часи вже не ті, та й настрою після перемоги Євромайдану теж. Активні громадські діячи незабаром почали скаржитися не менше активним реформаторам, вхожим в уряд Арсенія Яценюка, що відбувається щось недобре.

Любченко цього не помічав, оскільки був захоплений ПДВ-схемами. А все діловодство, зокрема щодо їхніх скарг, перекинув на ним же рекомендовану з подачі Міщенко начальницю організаційно-розпорядчого департаменту Олену Мазурову – ту саму, яка рік тому попалася на рекордному хабарі в розмірі $ 6 млн. керівнику САП Назару Холодницькому і директору НАБУ Артему Ситнику.

Разом з нею в справі брав участь заступник начальника Головного управління ДПС в Києві Микола Ільяшенко. Теж людина Любченко. Тому наш герой сильно нервував через арешт Ільяшенко та наказав спішно відкрити дисциплінарне провадження, щоб не бути запідозреним у покриванні  хабародавця-невдахи.

Читайте також:  Максим Павлюк. Новий нардеп і племінник контрабандиста - друга президента Зеленського

Грім грянув в лютому 2015 року, коли журналісти сфотографували листування колишнього регіонала, нардепа Віталія Хомутинника (з яким Любченко крутив схеми ще при Буряку) з головою Одеської ОДА Ігорем Палицею, в якій вони обговорювали суми поборів і витрат на митниці.

Таємне стало явним. Вибухнув скандал. Прокуратура Києва почала перевірку. Прем’єр Арсеній Яценюк, якого на той момент вже засипали скаргами на “фіскальну ОПГ” Любченка, на час розслідування відсторонив Білоуса, Хоменка та начальника митниці Анатолія Макаренка від роботи.

Комісію з розслідування фактів зловживань в ДФС очолював міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус. Її висновки мали рекомендаційний характер. Працювала комісія в режимі суворої секретності, тому що головним завданням в ході слідства було не вийти на самих себе. Тобто на людей з адміністрації президента. Але, як не крути, всі дороги вели саме туди.

В результаті розслідування затяглося. Кількість скарг бізнесу і депутатів зашкалювало. Айварас Абромавічус пояснив ситуацію прем’єр-міністру Арсенію Яценюку. Той вирушив в АП до Ложкіна і запропонував почати кримінальну справу за Білоуса. Але у Ложкіна були свої плани щодо начальника Любченко. Тому вирішили розійтися мирно. За підсумками розслідування голава УКРІНФОРМ Ігор Білоус добровільно подав у відставку, а його заступники були звільнені розпорядженням Кабінету міністрів.

Далі, як відомо, Білоус перемістився з подачі АП до Фонду держмайна і схематозив там. А Любченко повернувся на їх з дружиною запасний аеродром – віце-президентом ПАТ “Украгрохімхолдинг”. Виробляє добрива, зареєстровані на кіпрську офшорку “Велонір Констракшнз ЛТД”, базуються в Черкасах. Земляки, одним словом.

Так на добривах він і просидів до недавнього часу. Поки на початку епідемії COVID-19, навесні минулого року, його не “втулили” за тимчасовою схемою на пост начальника ДПС. Тобто уклали контракт на період дії карантину. Потім для призначення на посаду потрібно було пройти конкурсний відбір. Коли він відбувся, так ніхто і не зрозумів.

Ніяких публічний засідань, формуваннь авторитетної відбіркової комісії та онлайн трансляцій співбесід з кандидатами, як це відбувається, наприклад, з відбором на посаду керівника САП або БЕБ, не було. Просто раптом з’явилася інформація, що Любченко переміг в конкурсі і ще п’ять років буде очолювати Державну податкову службу. А ще через місяць він став першим віце-прем’єром і міністром економіки. Дива, та й годі.

Читайте також:  Игорь Савчук: как вычисляются кремлевские пропагандоны? Или продолжайте в том-же духе идиоты ;)

Реінкарнація “Льосіка” 29 квітня 2020 року на посаді голови податкової, а через рік – 20 травня 2021 року – першого віце-прем’єра і міністра економіки, здивувала багатьох. Менш дивним виявилося поява за його спиною колишнього начальника Ігоря Білоуса. Все логічно – Любченко був радником у Білоуса в ДФС, а тепер Білоус радник у нього. Так вони один одному по життю і радять, як при жорсткому схематозе не сісти в тюрму. Вкрай корисні знання, особливо, в умовах вищезазначеного витоку документів про мільярдні “скрутки”