У «Заборона» Катерини Сергацкової (фінансування USAID), яка раніше вступила в конфлікт з проектом StopFake Уляни Супрун і її чоловіка Марка (на гроші Сороса) деякий час назад вийшла стаття про повернення в Україні з Іраку двох заручниках. Це Олександр Санпітер і Євген Фоменков, які вплуталися в незаконний продаж зброї курдам і застрягли в Іраку на три роки.
Згідно з інформацією Офісу Президента, Володимир Зеленський особисто контролював їх звільнення. За нашою інформацією, ключову роль зіграв посол України в Іраку Віктор Недопас і його знайомий, Почесний консул Іраку в Україні Шакер Фархана Алі (бізнесмен, тримає в Києві фірму з американськими курдами), зв’язки в Ербілі.
Але у Сергацкової основний герой звільнення заручників – це Євген Шевченко, якого в статті
(Https://zaborona.com/ru/ukrainczy-stali-zalozhnikami-v-irake) представили як власника міжнародної охоронної фірми «Донбас-Охорона», яка співпрацювала з американцями і відправляла колишніх бійців батальйону «Донбас» на роботу до Іраку і Афганістану.
І ні слова про те, що Шевченко – легендарний агент НАБУ, викривач «свінарчукгейта», а зараз командувач «армії НАБУ», орієнтованої особисто на Артема Ситника.
Дійсно, Шевченко і його брат Свят (Святослав) в 2015 році хотіли зробити з «Донбас Охорони» приватну військову компанію і здавати бійців АТО в оренду в гарячих точках. Шевченко хвалиться, що їздив до Іраку (де дізнався про заручників) та в Афганістан.
Але потім Шевченко через свого друга комбата Семена Семенченко зайшов в НАБУ, де главою конкурсної комісії був Олексій Гриценко, син Анатолія Гриценка, а поруч з ним крутився Віталій Шабунін, і залучився в «великі справи».
Він брав участь в провокації хабаря детективу НАБУ Андрію Калужинському контрабандистом Вадимом Альперіним, розводив нібито в інтересах слідства учасників «свінарчукгейта» (Рогозу, Гладковського, Жукова та Москаленко), останній хабар на 6 млн дол. і т.п. Охоронна фірма була занедбана. І він про неї не згадував.
Читайте також: «Агент 0,7» НАБУ Евгений Шевченко: графоман, боец невидимого фронта, профессиональный «сын лейтенанта Шмидта»
А тут ні слова про НАБУ, тільки пряма реклама «приватної армії». Невже Шевченко відчув, що «Ситник – все», догрався?