27 квітня відбулась знакова подія – нарешті вибрали виконавчого директора Українського культурного фонду.
На другому конкурсі переміг Владислав Берковський, який з 2015 року очолював Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г.С.Пшеничного.
Під час засідання він виступив першим (а бути першим завжди важко) і достойно провів свою презентацію. Мені, як людині, яка працювала в УКФ, не байдуже, яким шляхом піде ця знакова інституція – і тепер я бачу, що вибрали достойного керманича.
<div class="info"> <p> </p> </div> <div class="post-content"> <figure class="feature-image"><img class="attachment-full size-full wp-post-image" src="http://www.sxdon.info/wp-content/uploads/2018/03/salvador-dali-atavistic-vestiges-after-the-rain.jpg" sizes="(max-width: 450px) 100vw, 450px" srcset="http://www.sxdon.info/wp-content/uploads/2018/03/salvador-dali-atavistic-vestiges-after-the-rain.jpg 450w, http://www.sxdon.info/wp-content/uploads/2018/03/salvador-dali-atavistic-vestiges-after-the-rain-252×300.jpg 252w" alt="" width="450" height="536" /></figure> <article> <p class="intro">Кремль продовжить бій без правил з Заходом. І дипломатичний бойкот його не зупинить, пише в своєму коментарі спеціально для DW російський журналіст Костянтин Еггерт.</p> <div class="picBox full"><a class="overlayLink init" href="http://www.dw.com/uk/%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80-%D0%B4%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0-%D0%BF%D1%83%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0/a-43151671#" rel="nofollow"><img title="Москва погрожує відповіддю ЄС на висилку російських дипломатів" src="http://www.dw.com/image/19085851_303.jpg" alt="Москва погрожує відповіддю ЄС на висилку російських дипломатів" /></a>Низка країн ЄС і світу вислали російських дипломатів з огляду на справу Скрипаля – Москва погрожує відповіддю</div> <div class="group"> <div class="longText"> <p>“Не вірю!” – так, за спогадами артистів, говорив їм батько сучасної російської театральної школи Костянтин Станіславський, коли не був задоволений їхньою грою. Сполучене Королівство і його численні союзники по всьому світу колективно виступили 26 березня з позиції Станіславського.</p> <p><strong>Як Орбан ставиться до Путіна?</strong></p> <p>“Ми не віримо, ви брешете!” – ось сенс безпрецедентної <a href="http://www.dw.com/uk/%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BA%D0%B0-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD-%D1%94%D1%81-%D1%96-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C-%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%B4%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2-%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8F/a-43138909">висилки російських дипломатів країнами Європейського Союзу, США, Канадою і Австралією</a>. Цей демарш тепер увійде в усі підручники з історії міжнародних відносин. Такого публічного приниження не зазнавав ані Саддам Хусейн, ані династія Кімів у Північній Кореї. Британська прем’єрка Тереза Мей може записати на свій рахунок серйозну політичну перемогу.</p> <p>Мені особливо яскравими видалися два моменти. По-перше, маленька Ісландія колись кинула виклик Радянському Союзу, коли першою визнала в 1991 році відновлення незалежності Литви.</p> <div class="picBox medium "><a class="overlayLink init" href="http://www.dw.com/uk/%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80-%D0%B4%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0-%D0%BF%D1%83%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0/a-43151671#" rel="nofollow"><img title="Костянтин Еггерт" src="http://www.dw.com/image/19305785_404.jpg" alt="Костянтин Еггерт" width="340" height="191" /> </a>Костянтин Еггерт</div> <p>У понеділок, 26 березня, вона оголосила політичний і дипломатичний бойкот офіційній Москві, хоча не є членом ЄС і не має особливих відносин з Великобританією, на відміну, скажімо, від Канади, Австралії, та й США. По-друге, “найкращий друг” Кремля прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан разом з кількома іншими країнами прийняв рішення вислати по одному російському дипломатові кожна. Можливо, й не дуже охоче, угорський лідер, який конфліктує з ЄС, показав, якими все ж є його справжні, а не пропагандистські пріоритети.</p> <p>І це – не кінець скандалу. Голова Європейської ради Дональд Туск заявив, що країни-члени ЄС можуть в подальшому зробити й інші кроки. Тобто ті, хто поки що не вислав співробітників російських дипломатичних місій, ще можуть це зробити, якщо експерти Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) встановлять, що речовина, якою були отруєні Сергій і Юлія Скрипаль, ймовірно, має російське походження. Можливо, цього ж моменту очікують у Токіо. Представник уряду Сіндзо Абе ухилився від відповіді на запитання, чи підтримає головний азіатський союзник Вашингтона американську позицію.</p> <p><strong>Лавров на футболі</strong></p> <p>У нормальній демократії настільки масштабна криза призвела б щонайменше до відставки керівництва МЗС, спецслужб, масштабного парламентського розслідування і сильно похитнула б позиції президента. Але Росія – не демократія. Міністр закордонних справ Сергій Лавров у понеділок, 26 березня, демонстративно вирушив грати в футбол з ветеранами московського футбольного клубу “Спартак”. Посольство Росії в США вирішило пожартувати. На його сторінці в Twitter з’явилася пропозиція читачам: голосуванням обрати американське консульство, яке Москва закриє у відповідь на закриття російського диппредставництва в Сіетлі.</p> <div class="col1"> <div class="group accordion ui-accordion ui-widget ui-helper-reset" role="tablist"> <h4>DW.COM</h4> <div class="group"></div> </div> </div> <p>Маріонеткові депутати Державної думи і маріонеткові “експерти” кишенькового телебачення Путіна вправлялися в дотепності на тему, делікатно висловлюючись, сексуальних стосунків США зі своїми союзниками. Адже якщо вірити російській державній пропаганді, вся справа не в хімічній атаці в Солсбері, що поставила життя десятків людей під загрозу, а в бажанні Америки знову завдати удар Росії, яка “піднімається з колін і кидає виклик Америці, яка зарвалася”. “Вашингтон змусив своїх лакеїв приєднатися до дипломатичного бойкоту”, – саме цю версію втовкмачують російським громадянам. Мовляв, у великої Росії можуть бути тільки великі вороги, а не якісь там Румунія або Фінляндія.</p> <p>Звісно, що <a href="http://www.dw.com/uk/%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%94-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2/a-43142809">Кремль відповість взаємністю: видворить дипломатів</a>, закриє ще одне американське консульство. Можуть ще ліквідувати корпункт (британської міжнародної медіакомпанії. – <em>Ред</em>.) BBC, в разі якщо британська влада відкличе ліцензію кремлівського пропагандистського телеканалу RT.</p> <p><strong>Олігархи під прицілом</strong></p> <p>Але цим звичайні політико-дипломатичні можливості офіційної Москви, мабуть, і вичерпуються. Водночас у Великобританії їх ще багато. Це і арешт “підозрілого майна” – простіше кажучи, активів російських олігархів у Сполученому Королівстві, і позбавлення деяких їхніх власників і членів їхніх сімей паспортів з левом і єдинорогом на обкладинці, і включення російських офіційних осіб до британського “списку Магнітського”.</p> <div class="col2 right"><iframe src="http://www.youtube.com/embed/xPHU-ljGkVE?wmode=transparent" width="460" height="259" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen" data-mce-fragment="1"></iframe></div> <p>Не можна виключати й реального бойкоту чемпіонату світу з футболу (2018 року в Росії. – <em>Ред</em>.) Сполученим Королівством – адже розслідування справи Скрипаля може розкрити нові, неприємні для Кремля факти.</p> <p>Офіційна Росія занадто багато брехала: і про Олександра Литвиненка, нібито отруєного Борисом Березовським, і про “грузинську агресію” проти Південної Осетії, і про “українських фашистів” у Криму, і про відсутність російських військових на землі Донбасу, і про фейкового диспетчера, який “бачив”, як такий же “фейковий” український винищувач збив малайзійський авіалайнер (MH17 в 2014 році. – <em>Ред</em>.). Кількість брехні перейшла в якість.</p> <p><strong>Зовнішня політика сучасної Росії зазнала катастрофи</strong></p> <p>Але вона, ця політика, не зміниться. Російська верхівка будь-який відступ сприймає як поразку. Упевнений – у Москві вже замислюються над так званою “асиметричною відповіддю” Заходу. Для цього є хакери, пропагандистські ресурси, та й збройні сили. Це не холодна війна. У неї все ж були свої правила. У нової війни Росії з Заходом їх не буде.</p> <p><em>Автор: Костянтин Еггерт – російський журналіст телеканалу “Дождь”. Автор щотижневої колонки на DW. </em></p> <p><em>Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом. </em></p> </div> </div> </article> </div> </div> ” data-image-meta=”[]” data-image-title=”Владислав Берковський – виконавчий директор Українського культурного фонду” data-large-file=”” data-medium-file=”” data-orig-file=”” data-orig-size=”” data-permalink=”https://www.surma-ua.info/?p=7325″ height=”500″ sizes=”(max-width: 333px) 100vw, 333px” src=”https://i1.wp.com/www.kyivcity.top/wp-content/uploads/2021/04/78533534_3005189746162161_2598665302405283840_n-333×500.jpg?resize=333%2C500″ width=”333″>
Особисто мені імпонують його погляди на культурну спадщину, на розподіл грантів, на перегляд програм – УКФ потребує змін. Директорів треба змінювати, навіть успішних – з часом вони не бачать проблем, які накопичуються у навколишньому середовищі.
А Владислав Берковський показав себе виваженим професіоналом: спокійно і чітко розставив пріоритети, показав стратегічне мислення, побачив основні проблеми і завдання.
Головне, він має досвід роботи в державній установі: більшість кандидатів вийшли з громадського сектору і не розуміють, що державна структура – це не приватна організація, і навіть не грантовий проект, де треба “красиво освоїти” гроші…
Знаю, що йому буде важко встрибувати в швидкісний потяг на ходу, включатися в специфіку роботи: попереду важка частина переговорних процедур…
Але, його програмний виступ дає надію, що він направить потяг з назвою УКФ і виведе на новий рівень розвитку української культури.
Редакція журналу «Музеї України» і наша медіа-група вітає нового виконавчого директора – готові завжди підставити своє інформаційне плече і досвід.
Наталка Іванченко , шеф-редактор журналу «Музеї України»