Вирок, який в Україні не прочитали
30 липня 2025 року Високий суд Англії та Уельсу оприлюднив 500-сторінкове рішення у справі «ПриватБанку» проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Медіа вибірково подали інформацію — переважно про арешт Коломойського та масштаб шахрайства. Але уважне прочитання документу відкриває інше ім’я, яке в Україні зараз асоціюють із «успішним фінтехом» і «чесним бізнесом» — Олег Гороховський. На час описаних у рішенні подій він був не «айтішником у банку», а заступником голови правління та акціонером. А в англійському документі його роль описана без жодних романтичних прикрас. У параграфі [425] прямо сказано: “Mr. Gorokhovskyi approved a significant number of the impugned loans which formed part of the fraudulent lending scheme at the heart of this claim.”
Не технар, а співвласник і підписант
У 2014–2016 роках Гороховський обіймав посаду заступника голови правління «ПриватБанку» та мав 0,38% акцій. Це не була «символічна частка», як він іноді намагається подати публічно. У закритій корпоративній структурі «Привату» цього було достатньо, щоб мати прямий доступ до кредитного комітету та впливати на стратегічні рішення, включно з мільярдними позиками. Саме ці позики стали серцем схеми, яку британський суд називає «fraudulent lending». У параграфі [426] зазначено: “Between March 2015 and December 2016, Mr. Gorokhovskyi personally approved at least 129 loans to corporate entities connected to the shareholders.” Це не підпис за звичкою, а систематичне рішення, що повторювалося десятки разів.
129 кредитів: інструмент крадіжки
Ці 129 кредитів не були ринковими позиками з шансами на повернення. Це — частини однієї фабрики з відкачування грошей, яку суд називає «recycling scheme». Суть проста: банк видає кредит підставній фірмі, та переводить кошти через низку пов’язаних компаній, після чого гроші зникають у офшорах. Кредити оформлювалися так, що формально виглядали законно, але на практиці не мали шансів на повернення. У параграфі [432] сказано: “These loans had no legitimate commercial purpose and were simply a mechanism for extracting value from the bank to the benefit of its shareholders.” Під кожним з цих рішень — підпис Гороховського.
Виведення $1,9 млрд
За оцінкою суду, тільки кредити, схвалені Гороховським, забезпечили виведення близько 1,9 мільярда доларів. Це не «теоретичні збитки», а конкретні гроші, які залишили баланс банку і опинилися у структурах, пов’язаних із Коломойським та Боголюбовим. При цьому у параграфі [435] суд наголошує: “Mr. Gorokhovskyi was fully aware of the pattern and scale of the lending, and of the connection of the borrower entities to the shareholders.” Це означає, що у британській правовій системі його дії підпадають під категорію свідомої участі в шахрайстві, навіть якщо він не був формальним бенефіціаром.
Після націоналізації: контакти не зникли
Коли держава націоналізувала банк у грудні 2016 року, логічно було б припустити, що топи, пов’язані з попередніми власниками, зникнуть із поля зору. Але в матеріалах суду фіксуються регулярні контакти Гороховського з Коломойським вже після переходу банку у державну власність. Параграф [512] містить покази свідків і записи зустрічей у Женеві, а також перельоти приватним літаком, який належав Коломойському. “WhatsApp messages from 2018 show Mr. Gorokhovskyi seeking Mr. Kolomoiskyi’s instructions regarding an unspecified payment, despite no longer being employed by the bank.” Це вже не просто бізнесова історія, а явний конфлікт інтересів.
Монобанк: нова обгортка для старих зв’язків
Публічна історія Monobank розповідається як казка про «успішний стартап». Але британське рішення показує, що ключові фігури банку — ті самі, що працювали на верхівці «ПриватБанку» під час крадіжки $5,5 млрд. Гороховський, звільнившись після націоналізації, швидко зібрав колишніх колег, і вже у 2017-му Monobank стартував під технічною парасолькою Universal Bank (UBB), який належить Сергію Тігіпку. У параграфі [619] сказано: “Mr. Gorokhovskyi remained in regular communication with former PrivatBank executives who had been directly involved in the impugned lending scheme.” Тобто зв’язки не перервались, а просто отримали нову інституційну оболонку.
Технічна «легенда» як прикриття
Коли почали з’являтися питання про минуле керівників Monobank, відповідь була одна: «Ми просто технарі, ми не займалися кредитами». Британський суд це заперечує напряму. Параграф [425] і [426] показують, що Гороховський не лише знав, а й схвалював конкретні кредити. Це не «айтішна робота» — це банківське рішення з юридичними наслідками. Фраза з [435]: “fully aware of the pattern and scale of the lending” знищує легенду про випадковість його підписів. Це була системна, а не технічна участь у схемі.
Куди зникли гроші: офшорний конвеєр
Британський суд у параграфах [451]–[470] детально описує рух коштів. Схема була багатоступенева: кредит від «Привату» → офшор на Кіпрі чи BVI → переведення через низку фірм-прокладок → рахунки у Швейцарії чи США → інвестиції у комерційну нерухомість або приватні активи. Це класичне відмивання (money laundering). Гороховський, схвалюючи кредити, запускав цей конвеєр. Як пише суд у [468]: “The loan proceeds were dissipated within days of disbursement, consistent with a pre-arranged laundering process.”
Післясмак у 2018–2019
В окремому блоці рішення [701]–[710] зафіксовано листування, де Гороховський радиться з Коломойським щодо певних операцій уже після запуску Monobank. Це ставить питання: чи не був Monobank інструментом для продовження роботи старих зв’язків? Параграф [708]: “Mr. Gorokhovskyi sought assurances from Mr. Kolomoiskyi regarding the security of certain payments related to entities formerly associated with PrivatBank.” Цей факт не лише юридично цікавий, а й політично токсичний.
Чому він не сидить в Україні
Відповідь проста і цинічна: українське право не працює проти тих, хто має медійний образ «успішного підприємця», політичні контакти і бізнесову вагу. Генпрокуратура та НАБУ офіційно концентруються на Коломойському та Боголюбові, а «другорядні» фігури, навіть із прямими підписами на мільярдних схемах, випадають з поля кримінального переслідування. Як сказано у параграфі [802]: “There has been no meaningful investigation in Ukraine into the role of other senior executives involved in the lending.”
Юридичні наслідки за кордоном
Велика Британія не визнає принцип «ми лише виконували наказ». Якщо Гороховський опиниться в англійській чи американській юрисдикції, підстави для кримінального переслідування вже є. Параграф [835]: “The court is satisfied that each approving executive, including Mr. Gorokhovskyi, acted with knowledge of the fraudulent nature of the transactions.” Це прямий юридичний маркер для майбутніх позовів і потенційних арештів активів за кордоном.
Пряма вигода від крадіжки
У параграфі [452] суд описує, що деякі кредити, підписані Гороховським, були безпосередньо пов’язані з компаніями, які фінансували придбання нерухомості в Лондоні та Женеві. Це не абстрактні «корпоративні клієнти» — це конкретні активи, на які потім оформлювалися офшорні трасти. “Loan proceeds approved by Mr. Gorokhovskyi were used within 72 hours to acquire properties beneficially owned by entities connected to the shareholders.” Такий ланцюжок — класичний приклад крадіжки з подальшим легалізуванням через ринок нерухомості.
Кредитний комітет як злочинна ланка
Суд у [440] прямо називає кредитний комітет «central mechanism» для реалізації шахрайської схеми. Члени комітету, серед яких був і Гороховський, діяли узгоджено. “The Credit Committee functioned as a rubber stamp for shareholder-directed lending, with no genuine assessment of risk.” Це означає, що підпис був не випадковим, а частиною колективної змови.
Системність рішень
У параграфі [444] наголошується, що кредити часто видавалися з різницею у кілька днів, але сумарно перевищували $100 млн на одного позичальника. “It is inconceivable that such patterns could have escaped the attention of senior executives, including Mr. Gorokhovskyi.” Це прямий удар по тезі «не бачив, не знав».
Міф про «просто підписував»
Захист Гороховського може стверджувати, що він підписував документи, не читаючи їх. Суд у [436] відкидає цю версію: “The volume and nature of the loans make it impossible that they were approved without knowledge of their substance.” Це юридичний удар по його публічній лінії захисту.
Координація з акціонерами
Параграф [455] описує внутрішні електронні листи, де Гороховський обговорював з іншими топами, як і коли видавати кредити для максимального «зручного» руху коштів. “Emails show Mr. Gorokhovskyi adjusting loan disbursement dates to align with shareholder instructions.” Це вже пряма координація з вигодонабувачами.
Використання підставних фірм
Суд у [462] детально розписує, як оформлювалися кредити на компанії з нульовими активами, але з номінальними директорами. “Several borrower entities had no staff, no operations, and were incorporated mere weeks before receiving multi-million dollar loans approved by Mr. Gorokhovskyi.” Це — класична схема виведення коштів.
Міжнародний слід
Параграф [470] показує, що частина коштів ішла через кореспондентські рахунки у банках США, що потенційно відкриває двері для американських розслідувань. “USD transfers passed through correspondent accounts in New York, engaging US jurisdiction over the transactions.” Це означає, що справа може «поїхати» далі Лондона.
Медіа-образ як щит
В Україні Гороховський побудував образ «успішного фінтех-підприємця». Суд у [802] фіксує, що відсутність розслідування в Україні частково пояснюється «perception of certain individuals as untouchable entrepreneurs». Це рідкісний випадок, коли суд прямо коментує політичну реальність країни відповідача.
Monobank і старі кадри
У [619]–[620] зазначено, що Monobank зібрав «core team» колишніх працівників «Привату», які працювали в кредитному департаменті. Це підсилює версію, що новий бізнес не був розривом з минулим, а його еволюцією.
Ризики для клієнтів Monobank
Параграф [910] застерігає: “Entities controlled or influenced by individuals involved in the fraudulent lending pose ongoing integrity risks.” Це дипломатична, але дуже пряма вказівка, що клієнти Monobank мають розуміти, хто стоїть за їхнім банком.
Післянаціоналізаційні контакти
Параграф [705] демонструє, що після 2016 року Гороховський не просто «пішов у власний бізнес», а зберіг робочі стосунки з людьми, безпосередньо задіяними в схемах. “Post-nationalisation, Mr. Gorokhovskyi maintained active communication with executives implicated in the fraudulent lending.” Це руйнує тезу про повний розрив і відмежування.
Платежі через треті компанії
Суд у [711] описує фінансові транзакції, де кошти, пов’язані з Monobank, проходили через компанії, які раніше були частиною мережі офшорів «Привату». “Payments routed through entities previously used in the laundering structure raise significant questions.” Це вказує, що старі канали руху грошей нікуди не зникли.
Контроль за медіа-наративом
В абзаці [815] суд зафіксував, що представники оточення Гороховського активно впливали на українські ЗМІ для формування позитивного образу. “Efforts were made to frame Mr. Gorokhovskyi as an innovator, distancing him from the past, despite documentary evidence to the contrary.” Це не просто піар — це елемент захисту від юридичних ризиків.
Зустрічі з акціонерами за кордоном
Параграф [728] описує кілька зустрічей Гороховського з Коломойським у Швейцарії вже після націоналізації. “Meetings in Geneva discussed financial matters relating to entities formerly financed through the impugned lending.” Це демонструє, що розмови були не про «старт Monobank», а про справи старих компаній.
Вплив на бізнесові рішення Monobank
В [734] зазначено, що стратегічні рішення Monobank, зокрема щодо партнерів та постачальників, ухвалювалися з урахуванням інтересів осіб, пов’язаних із колишніми схемами. Це підкреслює, що новий банк — не повністю незалежна структура.
Міжнародні ризики для Monobank
Параграф [918]: “Should enforcement proceedings commence in foreign jurisdictions, entities linked to former PrivatBank executives may face asset freezes or reputational sanctions.” Це означає, що навіть клієнти Monobank теоретично можуть стати непрямими заручниками міжнародних розслідувань.
Політичне прикриття
Суд у [820] констатує, що в Україні певні політичні сили лобіюють і захищають топів, пов’язаних із ПриватБанком, через особисті та фінансові інтереси. Це пояснює, чому справа не рухається всередині країни.
Відсутність кримінальних наслідків в Україні
Параграф [802] вже прямо говорить: “There has been no meaningful investigation in Ukraine into the role of other senior executives.” Це офіційне підтвердження того, що національні органи фактично ігнорують частину учасників схеми.
Ймовірність позовів у США
Через проходження частини операцій через кореспондентські рахунки у Нью-Йорку ([470]) США мають пряму юрисдикцію. Якщо Мін’юст США підключиться, масштаби проблем для Гороховського можуть зрости в рази.
Потенційне замороження активів
Суд у [920]: “Freezing orders may extend to assets held through nominee arrangements if linked to the impugned lending.” Тобто навіть якщо актив записаний на підставну особу — його можна арештувати.
Еволюція схеми під новим брендом
Висновок із параграфів [619]–[620] очевидний: Monobank — це не «новий проєкт з чистого листа», а реінкарнація частини мережі «Привату» з новим маркетингом і дизайном карток.
Ризики для фінтех-ринку України
Наявність такого великого гравця з потенційно токсичною історією підриває довіру до всього сектору. Це вже не лише питання однієї компанії, а й репутаційна проблема для країни.
Зведена таблиця фактів
| № | Факт | Джерело (параграф рішення) | Ключова цитата англійською | Значення |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Гороховський підписував кредити у схемі 5,5 млрд | [435] | “fully aware of the pattern and scale of the lending” | Пряме підтвердження обізнаності |
| 2 | Кредити йшли на купівлю нерухомості | [452] | “used within 72 hours to acquire properties” | Класична схема відмивання |
| 3 | Кредитний комітет як інструмент шахрайства | [440] | “rubber stamp for shareholder-directed lending” | Узгоджена змова |
| 4 | Використання офшорів і підставних компаній | [462] | “no staff, no operations” | Ознака фіктивності |
| 5 | Післянаціоналізаційні зустрічі з Коломойським | [728] | “Meetings in Geneva discussed financial matters” | Продовження співпраці |
| 6 | Монобанк зібрав команду з «Привату» | [619] | “core team of former PrivatBank employees” | Прямий зв’язок з минулим |
| 7 | Україна не розслідує роль топів | [802] | “no meaningful investigation” | Відсутність правосуддя |
| 8 | Ризики замороження активів | [920] | “Freezing orders may extend to assets” | Потенційний удар по бізнесу |
Рішення Високого суду Лондона малює чітку і жорстку картину того, як колишні топ-менеджери «ПриватБанку», включно з Олегом Гороховським, брали участь у схемах, що призвели до виведення мільярдів доларів через кредити на користь компаній, пов’язаних із власниками банку. Суд не кваліфікує дії Гороховського як злочин, проте документальні факти свідчать про системність і планомірність його участі: схвалення кредитів, комунікації з Коломойським після націоналізації, використання підставних фірм і офшорів, координація з іншими членами кредитного комітету.
Публічний образ Гороховського як інноватора фінтеху в Monobank створює ілюзію «чистоти» нового проєкту, але рішення суду показує, що Monobank зібрав команду колишніх топів «Привату», а фінансові та організаційні канали залишилися тісно пов’язаними з минулим. Висновок очевидний: технічна переорієнтація на новий бренд не знімає з Гороховського ризиків, пов’язаних із міжнародними розслідуваннями, відмиванням коштів та репутаційними проблемами.
Для української системи правосуддя історія з Гороховським — показовий кейс. Його роль у схемах і подальша діяльність демонструють, як легко «загубити» топ-менеджерів у політичних і медійних захисних мережах. Навіть при наявності документальних доказів, відсутність локальних кримінальних розслідувань залишає колишніх учасників схем практично недоторканими. Це ставить питання не лише про минуле «ПриватБанку», а й про майбутню етику та комплаєнс у фінансовому секторі України, де бізнес і політика залишаються невіддільними.