Шевченківський суд Києва вже 3650 днів не може поставити крапку у скандалі за участі директора найбільшого квиткового оператора країни «Карабас.com» та одіозного діяча культури й спорту Юрія Скрипаля
Майже десятиліття — а саме 10 років, або понад 3 650 днів — триває судовий процес у Шевченківському районному суді Києва. У ролі головних дійових осіб фігурують не пересічні громадяни, а люди з гучними регаліями: директор найбільшого квиткового оператора України «Карабас.com» Плахтій та екс-радник міністра спорту України, віце-президент Федерації самбо України Юрій Скрипаль. У кулуарах справу давно охрестили «справою про віджаті активи»: її фабула — класичне силове перехоплення бізнесу з побиттям партнера.
Хроніка насильства: побиття, автівка за $50 тис. та безкінечний суд
Згідно з матеріалами провадження, інцидент, що ліг в основу позову, стався ще у 2016 році. Тоді постраждалий бізнес-партнер отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості — це підтверджено експертними висновками, що є в розпорядженні суду. Але головним предметом конфлікту став автомобіль, ринкова вартість якого на момент подій сягала еквіваленту $50 000. За даними слідства, автівку «віджали» силовим методом, використовуючи адміністративний ресурс та фізичний тиск. Попри десятки засідань, справа досі не дійшла до остаточного вироку.
«Змонтовано?»: відео з розмовами про вплив на правоохоронну систему
Особливого розголосу історія набула після появи відеоматеріалів, які оприлюднили журналісти. На записах, що швидко розлетілися медіапростором, зафіксовано, як Юрій Скрипаль веде розмови щодо механізмів впливу на правоохоронну систему України. У кадрі звучать обговорення можливостей «домовитися», залучити високопосадовців та використати адміністративний ресурс для вирішення бізнес-конфліктів. Реакція самого Скрипаля не змінювалася роками: він називає відео «фейковим монтажем» і заперечує сам факт будь-яких зустрічей із представниками міністерств чи іншими високопосадовцями. «Це все змонтовано, не було жодних спільних нарад із міністрами», — заявляв фігурант у коментарях.
Однак журналістське розслідування, посилання на яке активно циркулювало в медіа, містить не просто нарізку кадрів, а хронологічний ланцюжок подій із конкретними датами та обличчями. Автори матеріалу стверджують, що відео фіксує розмови, які відбувалися в період, коли Скрипаль обіймав посаду радника міністра спорту, а його співрозмовники мали прямий вплив на прийняття кадрових рішень у правоохоронних органах.
Сергій Шахов: «друг і партнер» наводить лад в інфопросторі
Окрема сторінка цієї багатоходівки — активність народного депутата Сергія Шахова, який, за даними розслідувачів, є давнім другом та бізнес-партнером Юрія Скрипаля. Упродовж кількох тижнів, що передували черговому витоку інформації, з мережі почали зникати критичні публікації про віце-президента Федерації самбо України. За підрахунками моніторингових платформ, було видалено щонайменше 12 матеріалів у провідних онлайн-медіа, а ще 6 — відредаговано без збереження першоджерел.
Сам Сергій Шахов відомий у політичних колах як послідовний проросійський діяч, який ще з часів роботи у Верховній Раді VII та VIII скликань демонстрував лояльність до Москви. Після 2014 року його політична вага суттєво знизилася, а нинішній скандал, на думку аналітиків, загрожує йому втратою «останньої консерви» — термін, яким у політичному середовищі позначають формальну посаду, що дає змогу зберігати недоторканність і вплив.
Порожнеча замість вироку: що далі?
Поки Шевченківський суд відкладає засідання (останнє перенесення відбулося 10 березня 2026 року через неявку одного з адвокатів), сторона потерпілих вкотре наголошує: за десять років судового процесу жоден із ключових фігурантів не отримав жодного реального покарання. Справа, в якій фігурують титуловані діячі культури, спорту, найбільший квитковий оператор країни та народний депутат із важелями впливу, стала символом буксування української Феміди. Юристи, знайомі з матеріалами, вважають, що справа має всі шанси перетнути позначку у 4000 днів без ухвалення вироку, якщо не відбудеться зміна підходів до розгляду резонансних проваджень.
Відсутність фіналу в цій історії породжує лише одне питання: скільки ще можна використовувати статус, зв’язки та роки, щоб уникати відповідальності за побиття, віджимання майна та спроби впливати на систему правосуддя? Поки що відповідь залишається відкритою — і ця порожнеча, здається, влаштовує всіх, окрім постраждалої сторони.
“`