Бурштинова мафія 2.0: Як спецслужби, посадовці Держгеонадр та лісівники збудували мільярдний корупційний синдикат на Поліссі
Проблема нелегального видобутку «сонячного каменю» на українському Поліссі тривалий час сприймалася як стихійне лихо. Кадри з поліських лісів семирічної давнини — із тисячами чоловіків у гумових чоботях, які розмивали лісову підстилку саморобними помпами, створюючи апокаліптичні «місячні ландшафти» — нібито мали відійти в минуле після гучного оголошення легалізації цього бізнесу в 2019 році. Держава обіцяла прозорі електронні аукціони на «Прозорро.Продажі» та наповнення бюджету.
Проте «бурштинова мафія» не зникла. Вона пройшла радикальну еволюцію, найняла юристів, інкорпорувала у свої лави представників контролюючих органів і навіть вищих офіцерів спецслужб. Романтика «чорних копачів» трансформувалася у високотехнологічний «сірий» бізнес під прикриттям офіційних державних документів. Це розслідування розкриває детальні механізми функціонування оновленого корупційного синдикату, називаючи конкретні імена, суми та юридичні лакуни, які дозволяють грабувати українські надра під час війни.
Схема геологічного «вивчення» як ширма для промислового дерибану на 354 мільйони
Сучасна модель «Бурштинової мафії 2.0» базується на використанні офіційного дозвільного механізму — «Геологічного вивчення з дослідно-промисловою розробкою» (ГВ з ДПР). Ця процедура задумувалася як інструмент для науковців-геологів, що дозволяє досліджувати ділянки надр протягом 5 років. Натомість вона стала ідеальною ширмою для промислового видобутку без сплати повноцінної ренти та проходження складних екологічних процедур.
Головний фокус полягає в юридичній колізії законодавства:
- З одного боку, нормативи Кабінету Міністрів обмежують так звану «валову пробу» під час досліджень — не більше $5\text{ кг}$ бурштину з одного гектара.
- З іншого боку, інструкція Державної комісії по запасах зобов’язує надрокористувача для реального дослідження промити від 3 до 4 тисяч кубометрів породи.
Проганяючи тисячі кубів через важку техніку, ділки вимивають тонни необлікованого каменю, а перевіряльникам показують документи: «Ми просто виконуємо інструкцію з дослідження ділянки». Весь надлишок сировини вивозиться контрабандою до Польщі, Литви та Китаю, а державі звітують про законні $5\text{ кг}$.
За останні роки з 85 компаній, які отримали дозволи на дослідження ділянок, лише 9 перейшли до реального промислового видобутку. Інші 76 фірм роками продовжують «вивчати» надра під безперервний гул дизельних помп.
Анатомія кримінального угруповання на Рівненщині: від «тіньового куратора» до посадовців Держгеонадр
Яскравим підтвердженням цієї схеми став масштабний кейс, задокументований Державним бюро розслідувань (ДБР) та Службою безпеки України на Рівненщині. Тут злочинна організація під виглядом наукових досліджень видобула понад 5 тонн високоякісного бурштину, завдавши довкіллю збитків на суму понад 354 мільйони гривень.
Ключові фігуранти та їхні ролі:
- «Тіньовий куратор» (впливовий місцевий підприємець): Організував діяльність угруповання ще наприкінці 2021 року. За даними Спеціалізованої екологічної прокуратури, він забезпечував повне фінансування схеми, постачав важку техніку (екскаватори, промислові мотопомпи) через підконтрольні компанії та використовував власні зв’язки у правоохоронних органах для прикриття нелегального промислу. У березні 2026 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив про оголошення йому підозри за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 240-1 та ч. 3 ст. 255 КК України.
- Завідувач сектору структурного підрозділу Держгеонадр України: Виступав «мозковим центром» і головним юристом угруповання. Він безпосередньо супроводжував процес оформлення спеціальних дозволів, підбирав перспективні ділянки, готував фіктивні документи від імені приватної компанії та організовував взаємодію з проєктними інститутами для надання схемі легального вигляду. Також чиновник консультував копачів, як правильно фальсифікувати звіти та безболісно реагувати на запити правоохоронців. Підозру йому оголосили в жовтні 2025 року.
- Колишній директор філії ДП «Ліси України»: Забезпечував фізичний доступ техніки до лісового фонду площею 20 гектарів на Рівненщині. Він гарантував «зелений коридор» для екскаваторів, блокував проведення перевірок державною лісовою охороною та сприяв маскуванню слідів незаконної розробки.
Злочинна група у складі щонайменше 9 осіб протягом червня 2022 — травня 2024 року здійснювала варварське знищення лісових масивів. Обвинувальний акт щодо перших 8 учасників уже скеровано до суду, а розслідування стосовно «тіньового куратора» триває.
Спецслужби на помпі: як полковники СБУ збудували корупційний картель
Паралельно з роботою псевдолегальних фірм, у регіоні розгорнувся масштабний тиск на бізнес, який очолили вищі офіцери Служби безпеки України. Замість боротьби з тіньовими потоками, представники спецслужби спробували очолити та монополізувати ринок «кришування» бурштиновидобутку.
16 березня 2026 року Головне управління внутрішньої безпеки СБУ спільно з Офісом Генерального прокурора провели гучне затримання високопосадовців відомства:
- Ігор Бріка — полковник, заступник начальника Управління СБУ в Рівненській області.
- Олег Токарчук — заступник начальника Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області.
- Андрій Авдієвський — представник компанії «Амбер Майнінг», який виконував роль цивільного посередника та «касира» корупційного синдикату.
Механізм вимагання $620 000
За даними слідства, полковники СБУ через Андрія Авдієвського вимагали 620 тисяч доларів США від керівника групи компаній «Amber Galbin» («Амбер Гальбін») — одного з найбільших легальних гравців ринку, який володіє 20 спеціальними дозволами на видобуток на площі понад 600 га.
Передісторія тиску почалася з того, що Київське управління СБУ відкрило кримінальне провадження щодо контрабанди бурштину проти компаній групи «Amber Galbin». На тлі земельного спору між «Amber Galbin» та «Амбер Майнінг», який вирішився компромісом у грудні 2025 року, посередник Андрій Авдієвський почав вихвалятися зв’язками в керівництві спецслужби. Він заявив представнику «Amber Galbin» (особі на прізвище Коцюбинський), що суму вирішення питання спочатку встановили на рівні 700 тисяч доларів, але йому «вдалося збити її до 600 тисяч».
За ці гроші полковники СБУ обіцяли повністю закрити кримінальне провадження, не перешкоджати діяльності підприємства та навіть штучно звинуватити підставних осіб замість реальних власників бізнесу.
Окрім цього, угруповання налагодило збір щоденної «данини» — вони вимагали 400 доларів США на добу з кожної працюючої дизельної мотопомпи за гарантування «спокійної роботи» без наїздів правоохоронних органів.
Передача грошей відбувалася в кілька етапів:
- 6 березня 2026 року у Києві Авдієвський отримав перший транш у розмірі 50 тисяч доларів як гарантію «серйозності намірів». Після цього Коцюбинський, який таємно фіксував зустрічі, офіційно звернувся до Головного управління внутрішньої безпеки СБУ.
- 16 березня 2026 року в одному з ресторанів на Київщині відбулося затримання «на гарячому» під час передачі другого траншу — понад 270 тисяч доларів. З цієї суми 250 тисяч доларів призначалися за закриття кримінальної справи київським главком, а ще 22 100 доларів передавалися безпосередньо заступнику начальника УСБУ в Рівненській області Ігорю Бріці за неперешкоджання видобутку на місцях.
Київський вектор: паливний рекет компанії «Енерго Країна»
Слідчі дії виявили, що апетити затриманих офіцерів СБУ виходили далеко за межі бурштинового бізнесу. Заступник начальника київського главку Олег Токарчук організував паралельну схему здирництва на паливному ринку столичного регіону.
Жертвою рекету стала компанія «Енерго Країна», яка імпортує та реалізує скраплений газ. Протягом понад року київське управління СБУ штучно блокувало роботу цього підприємства. Для розблокування діяльності Токарчук та його посередники вимагали від імпортера хабар у розмірі 622 тисячі доларів США.
За ці кошти бізнесменам обіцяли «гарантії безпеки» не лише від СБУ, а й від податкової служби та прокуратури. У суді свідки підтвердили існування фіксованого тарифу: за розмитнення кожного залізничного вагона або безперешкодний проїзд однієї автоцистерни імпортери мали платити посередникам ті самі 400 доларів США.
Судовий абсурд: застави, елітні авто та квартири в «Бульварі Фонтанів»
Незважаючи на резонанс справи, тяжкість інкримінованих статей (ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 4 ст. 368 КК України) та воєнний стан, рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) щодо обрання запобіжних заходів викликали шок у суспільстві.
Суд визначив підозрюваним такі застави:
- Олегу Токарчуку — 998 400 гривень. Його звільнили прямо в залі суду під зобов’язання носити електронний браслет і не виїжджати з Києва.
- Ігорю Бріці — 998 000 гривень. Полковника заарештували на два місяці, проте сума застави виявилася мізерною.
- Андрію Авдієвському (посереднику) — 998 000 гривень. Він миттєво вийшов на волю, оскільки заставу за нього вніс колишній роботодавець.
В еквіваленті застави склали трохи менше 23 тисяч доларів США для кожного. Це у 27 разів менше за суму одноразово вимаганого хабаря у $620 000. Суд фактично дозволив топкорупціонерам вийти на волю за суму, яка дорівнює щоденному доходу їхнього корупційного картелю.
При цьому офіційні декларації посадовців демонструють скромність, тоді як їхні родичі обростають коштовним майном. Журналісти виявили, що на 68-річну матір полковника Бріки (Любов Бріку) оформлено дві елітні квартири в Києві у престижному ЖК «Бульвар Фонтанів», а також автопарк дорогих машин. На іншу 71-річну близьку родичку у 2023 році було зареєстровано квартиру в елітному київському ЖК «Новопечерські Липки». Матеріали НСРД зафіксували, що довірені особи Токарчука регулярно купували готівкову валюту безпосередньо для передачі Бріці.
Зворотний бік «Амбер Гальбін»: наркотичне минуле та обшуки на 1,2 мільярда
Потерпіла від рекету група компаній «Amber Galbin», яка виступила заявником у справі СБУ, сама має неоднозначну репутацію. Співвласниками групи є Олег та Ярослав Богельські.
Журналістське розслідування виявило відкритий вирок суду від 2010 року, згідно з яким Олег Олександрович Богельський був засуджений до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна за організацію виготовлення та збуту метамфетаміну («гвинта»). Також він мав судимість за грабіж. Повернувшись із тюрми, колишній наркоділок заснував меблевий ФОП, а згодом розгорнув масштабний бурштинний бізнес, до якого входять ТОВ «Бурпром», «Західкапіталінвест», «Сонячне ремесло», «Екоцентрресурс» та «Захід Інвест Актив». Серед засновників однієї з фірм групи також фігурують Сергій та Ольга Рудьковські (мати та брат ексміністра Миколи Рудьковського).
Наркотичне минуле бенефіціара тісно переплітається з специфікою бурштинового краю: тривалий час попит на метамфетамін на Рівненщині формували саме нічні робітники на нелегальних бурштинових помпах.
Більше того, у жовтні 2025 року на підприємствах групи «Amber Galbin» пройшли масштабні обшуки. Компанії Богельського запідозрили у незаконному видобутку та ухиленні від сплати податків на астрономічну суму — понад 1,2 мільярда гривень. Слідчі також вивчали факти подання занижених даних про реальні запаси бурштину на ділянках. Саме це провадження й намагалися «продати» бізнесменам полковники СБУ за $620 000.
Катастрофічна математика: офіційна рента проти мільярдних збитків
Для розуміння масштабу фіаско державної політики легалізації бурштину варто порівняти дві цифри:
- 70 мільйонів гривень — стільки отримав бюджет України у вигляді рентної плати від усього легального видобутку бурштину за останні 5 років.
- 354 мільйони гривень — екологічні збитки лише від одного кримінального кейсу псевдолегального видобутку на Рівненщині.
Збитки від діяльності лише однієї змови чиновників та ділків у 5 разів перевищують фіскальний ефект від усієї офіційно легалізованої галузі за п’ятирічку. Водночас загальна площа знищеного Полісся вже перевищила 10 000 гектарів. На відновлення цих пустель знадобиться до 70 років та понад 250 мільярдів гривень.
«Бурштинова мафія 2.0» доводить: косметичні реформи та відкриті аукціони не працюють, якщо за ними залишаються корупційні колізії, а правоохоронні органи використовують кримінальні справи не для захисту закону, а як інструмент мільярдного здирництва.