За шість з половиною років війни з російським окупантом Україна здобула багато перемог, в багатьох українських містах і селах знову замайорів український прапор.
В цій історії були й сумні і трагічні сторінки.
І мова, на жаль, не тільки про Іловайськ та Дебальцеве, про які так люблять говорити, точніше маніпулювати смертями, особи, що є об’єктами неперебірливих інформаційних зносин з російським ворогом.
Українці помирали, захищаючи свою державу.
На превеликий жаль, за звільнення України від російського окупанта доведеться заплатити ще багатьма життями.
АЛЕ:
Навіть в найтрагічніших моментах визвольної війни, український воїн мав право і можливість захищати себе і не кидати свого побратима в сірій зоні.
І це вперше за всю війну, з 27.07.2020, таваріщь Зеленський відбирає в очолюваної ним армії право бачити ворога (заборонена розвідка), право захищати себе і право достойно відповісти на атаку ворога.
Не кажучи вже про покарання в разі відкриття вогню не за правилами.
Відтак, відібравши у війська можливість адекватно захистити себе в разі ворожого наступу, з 27.07.2020 таваріщь Зеленський стає спільником російських окупаційних військ і кожна смерть військового на фронті буде спричинена в тому числі його діями.
Бо, ще раз нагадаю, він відбирає у війська «очі» і зброю.
Заради чого?
Заради примарного «міру»?
Мир може настати тільки в одному випадку — коли російське окупаційне військо, під впливом всіх можливих факторів покине українську землю.
Але замість того, щоб всіма своїми діями проводжати окупантів з української землі, Зеленський найбільше прагне зустрічі з їхнім головнокомандувачем, військовим злочинцем.
І це прагнення до зустрічі, схоже, вже стало самоціллю, в жертву якої готові приноситися життя українських військових.
Тому, цьому товаріщу і його діям, діям його спільників (що будуть забороняти військовим захищати себе) дасть оцінку як історія, так і закон.
Mason Lemberg для «ВЗ»