На сьогодні на завершальну стадію виходить проведення конкурсу на зайняття посад директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника директора Державного бюро розслідувань і у найближчий час стануть відомі імена осіб, які очолять Державне бюро розслідувань.
На відміну від формування керівництва Національного бюро розслідувань України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, засоби масової інформації та суспільство не надто приділяють увагу самому факту створення Державного бюро розслідувань та порядку формування його керівництва. Як мені вдається, це є свідченням певної недооцінки місця Державного бюро розслідувань у системі центральних органів державної влади і його можливого впливу на суспільні процеси в Україні.
Державне бюро розслідувань є новостворюваним слідчим органом до завдань слідчих якого, згідно статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, віднесено здійснення досудових розслідувань злочинів:
1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії “А”, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (корупційні злочини);
2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора України – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (корупційні злочини);
3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України (Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості).
Таким чином, якщо не брати до уваги окремі суперечності кримінального процесуального закону, підслідність Державного бюро розслідувань визначена за суб’єктом, тобто Державне бюро розслідувань займається досудовим розслідуванням злочинів, які вчинені високопосадовими особами, перелік яких встановлений законом, суддями, правоохоронцями тощо. Суб’єктний підхід у визначенні підслідності справ, досудове розслідування яких віднесено до компетенції Державного бюро розслідувань, виглядає цілком обґрунтованим, оскільки суспільна небезпека діяння, що вчиняється особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, є набагато вища, ніж небезпека такого ж за формальними ознаками діяння, що вчиняється пересічним громадянином.
Основним практичним завданням Державного бюро розслідувань закон визначає боротьбу із злочинністю, окрім корупційної, у вищих ешелонах влади, серед суддів та правоохоронців. Також слід звернути увагу, що до підслідності Державного бюро розслідувань віднесено досудове розслідування злочинів, які вчинені службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора України – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – тобто не дивлячись на те, що боротьбу з корупційними злочинами законом безпосередньо не віднесено до повноважень Державного бюро розслідувань, саме Бюро є тим органом, який може давати оцінку діяльності співробітників вказаних антикорупційних органів і, таким чином, опосередковано контролювати діяльність органів, спрямованих на боротьбу з корупцією у державі, а через це, в свою чергу, впливати на боротьбу із корупцією.
З огляду на наведене, створення і початок роботи Державного бюро розслідувань варто розглядати не як звичайний елемент реформи правоохоронної системи, а як розбудову системи державного управління.
Стратегічне завдання діяльності Державного бюро розслідувань визначається його статусом, встановленим статтею 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Згідно згаданої норми закону Державне бюро розслідувань – це центральний орган виконавчої влади. У цьому контексті правоохоронна діяльність є лише напрямком діяльності і зоною відповідальності Державного бюро розслідувань у системі центральних органів виконавчої влади.
Відповідно, стратегічне завдання діяльності Державного бюро розслідувань відповідає стратегічному завданню усіх органів державної влади України – захист конституційного ладу України від зовнішніх і внутрішніх протиправних посягань, сприяння розвитку громадянського суспільства, розвиток держави які інституту управління, забезпечення для кожного громадянина захист його охоронюваних прав і законних інтересів, з урахуванням специфіки сфери відповідальності Державного бюро розслідувань – правоохоронна діяльність.
З огляду на наведене, вважаю, що основною метою діяльності Державного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої влади є збереження незалежної держави Україна у її територіальних межах 2013 року, збереження конституційного ладу держави і демократичних засад громадянського суспільства України, захист конституційних прав і свобод громадян.
Сама по собі правоохоронна діяльність не має перетворюватись у самоціль держави і її органів, у тому числі і новостворюваного Державного бюро розслідувань, а реалізація правоохоронної діяльності має обмежуватись додержанням демократичних цінностей суспільства, гарантією захисту законних прав та інтересів громадян, у тому числі у спорах з державою, а також наявністю механізмів перешкоджання необґрунтованій криміналізації цивільних, адміністративних, інших правовідносин.
Правоохоронна діяльність, яка здійснюється виключно заради самодостатнього досягнення її результатів, без постійного врахування потреб, моралі, інтересів і прав громадянського суспільства, призводить до відриву правоохоронних органів від суспільства, замикання правоохоронної системи в собі, підміну демократичних принципів на авторитарне врегулювання, встановлення пріоритету інтересів держави як інституту, органів держави, посадових осіб держави над законними правами та інтересами людини, суспільства і громадян цієї ж держави. Одночасно з цим, заради досягнення пріоритету інтересів держави над інтересами людини і громадянина, неодмінно відбувається підміна принципів законності і верховенства права на принципи доцільності, а у подальшому – пошук ворогів і полювання на відьом. Це багаторазово підтверджений історією шлях перетворення правоохоронних органів на органи каральні.
Події 2013-2014 рр. в Україні, які пізніше назвуть Революцією Гідності, викликані саме відмовою вищих органів держави в особі їх керівників, працівників від демократичних обмежувальних механізмів і їх нездатністю встановити діалог із громадянським суспільством. Підміна функцій судових і правоохоронних органів із функції захисту законних свобод прав та інтересів громадян і держави, як рівноправного учасника правовідносин, на функцію захисту інтересів органів держави та окремих посадових осіб держави, унеможливлює справедливий і правовий спосіб вирішення спорів і породжує зневіру суспільства у державі та її органах, як захисника і гаранта додержання прав людини і громадянина. Це неминуче тягне за собою відмову суспільства від використання інститутів держави для захисту від протиправних посягань, породжує супротив з боку громадянського суспільства і, як наслідок, протистояння держави, в особі своїх інститутів, і громадянського суспільства.
На сьогодні одним з головних завдань Державного бюро розслідувань, як центрального органу державної влади, я бачу відновлення довіри до інститутів держави, перш за все до тих інститутів, які пов’язані із відновленням справедливості, знищенням злочинності. Суспільство має повірити, що саме органи держави, перш за все правоохоронні і судові, серед яких Державне бюро розслідувань мало б займати одну з провідних ролей, здатні забезпечити найбільш ефективний справедливий захист свобод, прав та законних інтересів людини і громадянина у будь-яких правовідносинах.
І тут важко переоцінити роль, яку Державне бюро розслідувань має зіграти у відновленні, збереженні і розвитку України. Саме Державне бюро розслідувань має довести і забезпечити принцип, що висока і відповідальна посада, причетність до суддівської або правоохоронної систем не слугує захистом від покарання у разі вчинення злочину, а визначає підвищений рівень відповідальності за допущене порушення законодавства.
Окремо треба звернути увагу, що викликає повагу, довіру у суспільства і стає стабільною і економічно розвиненою та держава, яка через свої інститути, зокрема і Державне бюро розслідувань, здатна переступити через питання сьогоденної доцільності, при чому як доцільності в інтересах окремих представників держави, її органів, так і безпосередньо сьогоденної доцільності інтересів держави як інституту (наприклад у податковій, бюджетній сферах, питаннях захисту інвестицій), які (інтереси) задовольняються за рахунок інтересів людини, громадянина, підприємця, а інколи і з порушенням їх законних прав.
Державне бюро розслідувань має довести суспільству, що відстоює законність і правопорядок, як загальні цінності, а не інтереси держави та її посадовців у окремих правовідносинах. Порушення охоронюваних законом прав і свобод громадянина, навіть якщо вони допускаються в інтересах окремих державних інститутів, з метою наповнення бюджету тощо, мають також бути предметом розслідування з боку Державного бюро розслідувань, так саме які і злочини, які вчиняються з корисливих мотивів, і винні у цьому особи, за наявності ознак складу злочину в їх діях, мають так само притягатися Державним бюро розслідувань до кримінальної відповідальності.
З перших своїх кроків Державне бюро розслідувань має чітко продемонструвати суспільству, що не відстоює інтереси органів держави, не виконує функцію вибіркового переслідування на замовлення, а спрямоване на боротьбу з порушенням прав людини, громадянина і держави з боку високопосадовців, суддів, правоохоронців. У практичній сфері завданням Державного бюро розслідувань є відновлення порушених прав людини, громадянина, держави і притягнення за наявності ознак злочину в їх діях, винних осіб до кримінальної відповідальності в незалежності від посад, які вони займають.
Державне бюро розслідувань має асоціюватись і виступити для громадянського суспільства в ролі експерта у питанні встановлення наявності або відсутності ознак злочину у діях високо посадовця і символом невідворотності справедливого покарання такому злочинцю та механізмом відновлення порушених високо посадовцем прав людини, громадянина, держави.
На сьогодні ситуація в Україні встановлює для Державного бюро розслідувань свої практичні пріоритети у правоохоронній діяльності.
Суспільство в Україні зневірене, градус напруги дуже високий. Ціла низка осіб, серед який, я впевнений, є чимало осіб, дії яких підслідні Державнму бюро розслідувань, використовують таке становище для досягнення власних цілей – отримання влади, збагачення, перерозподіл власності, встановлення контролю за грошовими потоками, виконання вказівок закордонних хазяїв тощо. Засобом досягнення таких цілей стає використання обґрунтованого незадоволення у суспільстві, підігрівання протестних настроїв, заклики і спроби організувати з різних підстав акції протесту, заклики до громадської непокори, масові заворушення. В умовах зовнішньої агресії з боку Росії це ставить на межу мир і спокій в Україні, життя і здоров’я громадян, сам факт існування незалежної і суверенної держави України. Заручником цього стають діти.
За таких умов найперша задача для всіх органів держави, у тому числі і Державного бюро розслідувань, як центрального органу виконавчої влади держави, є збереження миру і громадянського спокою в Україні. Усі особи, які розхитують ситуація в Україні, організовують, фінансують мітинги, масові заворушення, провокують громадські протистояння, конфлікти, пов’язані із терористичними організаціями так званих «ДНР та ЛНР», пропагандують чи поділяють їх цілі та погляди, мають бути у найкоротший строк притягнуті до відповідальності за наявності в їх діях ознак складу злочину, а їх протиправна діяльність припинена. Серед таких осіб особливу суспільну небезпеку для громадян України складають особи, що здійснюють таку протиправну діяльність з використанням свого відповідального або особливо відповідального становища, чиї дії підслідні Державному бюро розслідувань. Відповідно, виходячи зі визначених законом його правоохоронних функцій, саме на Державне бюро розслідувань покладається величезна відповідальність за збереження держави, миру та спокою в Україні.
За останніх часів вкрай небезпечні для держави наслідки також мають протиправні дії працівників правоохоронних органів, суддів. Особи які покликані за своїм службовим становищем захищати людей самі вдаються до порушення охоронюваних законом прав і свобод громадян. На жаль, чи не практикою стала участь правоохоронців, суддів у рейдерських схемах. Реформи поліції, прокуратури, судів не дають очікуваних результатів і на сьогодні не задовольняють потреб суспільства. Це призводить до зневіри людей у можливості отримати справедливий захист у державних інституціях і змушує вдаватись до самозахисту своїх прав, що часто призводить до масових заворушень, протистоянь по лінії держава – суспільство.
Злочинна діяльність окремих правоохоронців, суддів, ставить під загрозу спокій та мир у державі, що неприпустимо само по собі, а в умовах фактичної війни, яку веде на сході Україна, і постійних спроб підірвати державність в Україні з боку Росії, така ситуація ставить державу на межу існування. Державне бюро розслідувань має у найкоротший строк продемонструвати суспільству, що держава нетерпима до таких злочинів і, в особі Державного бюро розслідувань, спрямовує усі зусилля на викоріння злочинності у правоохоронних та судових органах.
Виходячи з наведено, на сьогодняшній день пріоритетним напрямком при здійсненні правоохоронної діяльності Державного бюро розсілдувань вважаю:
– розслідування злочинів, спрямованих проти основ національної безпеки України, проти громадської безпеки, громадського порядку і моральності, злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, як таких, що ставлять під загрозу існування самої нашої держави, майбутнє громадян України;
– злочинів із перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу та злочинів протии правосуддя, як таких, що викликають найбільший суспільний резонанс, підривають у суспільстві віру у державу, віру у здатність держави забезпечити захист конституційних прав і свобод громадян та викликають у широких массах необхідність вдаватися до самозахисту своїх прав.
При цьому варто наголосити, що основним принципом діяльності Державного бюро розслідувань має бути неухильне дотримання законодавства, практичне забезпечення конституційних прав і свобод громадянина і особи при здійсненні досудового розслідування. Державне бюро розслідувань має бути створене і діяти не як каральний орган держави, а як правоохоронний з усіма притаманними правоохоронному органу демократичними обмеженнями і пріоритетом захисту прав людини, у тому числі і щодо особи, відносно якої здійснюється розсілдування. Із самого початку неприпустимим у практиці роботи Державного бюро розслідувань є встановлення плановості у виявлені злочинів, що притаманне радянській правоохоронній системі і успадковане правоохоронною системою України. Критерієм успішності розслідування злочину на рівні із призначенням судом покарання особі, яка була притягнута до кримінальної відповідальності Державним бюро розслідувань, має бути також встановлення за результатами проведеного Державним бюро розслідувань досудового розслідування відсутності складу злочину в діях особи.
Для реалізації вказаних вище завдань вкрай важливу роль відіграє кадрова політика при створенні і формуванні Державного бюро розслідувань.
Перехідними положеннями Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено квотний принцип, яким встановлено обмеження для залучення до роботи у слідчих та оперативно-розшукових підрозділах Державному бюро розслідувань осіб, які раніше працювали у правоохоронних органах. Водночас, такий принцип непослідовно законом не встановлюється при формуванні керівного складу Державного бюро розслідувань. Адже природно, що саме керівний склад буде визначати політику і напрямки діяльності Державного бюро розслідувань, то саме формуванню керівного складу Державного бюро розслідувань і законодавець і суспільство мали б приділити значну більшу увагу.
До практики роботи Державного бюро розслідувань не мають бути привнесені негативні аспекти, які були притаманні радянській правоохоронній системі і прижилися в правоохоронній системі України, зокрема нехтування правами людини, обвинувальних нахил при досудовому розслідуванні, застосування незаконних методів при проведенні розслідування, а також залучення до роботи в Державному бюро розслідувань осіб, які працювали раніше в правоохоронних органах, органах влади, і скомпрометували себе в очах суспільства.
Залучення до роботи у Державному бюро розслідувань, особливо на керівних посадах, носіїв негативних тенденцій, які існують у сучасній системі правоохоронних органів і органів державної влади, а також осіб, через роботу, у тому числі яких, існуюча правоохоронна система і система державної влади не здатні належним виконувати свої функції, призведе до:
по-перше, несприйняття Державного бюро розслідувань суспільством, що може мати визначальне значення і унеможливить виконання завдань, які ставляться перед Державним бюро розслідувань як центральним органом державної влади,
по-друге, такі особи природно привнесуть до Державного бюро розслідувань попередній негативний досвід роботи правоохоронних, державних органів, викоріння якого і має здійснити Державне бюро розслідувань, тобто зведуть на нівець сам сенс створення Державного бюро розслідувань,
по-третє, обтяження попередніми різними зв’язками у середовищі і серед осіб, що можуть бути фігурантами розслідувань, які такі претенденти або їх підлеглі будуть проводити працюючи в Державному бюро розслідувань, не може не вплинути на їх об’єктивність таких претендентів.
При формуванні Державного бюро розслідувань має бути забезпечено суворий конкурсний відбір під пильним контролем з боку громадянського суспільства, одними з головних критеріїв якого законодавчо має бути визначено патріотизм, порядність, доброчинність претендента, відсутність негативної репутації у суспільстві. Досвід і навички можуть бути опановані людиною, яка із завзяттям і відповідально ставиться до своєї роботи, щиро має на меті побудову нової незалежної України, найвищою цінністю якої є законність, захищеність людини і держави від протиправних посягань.
На мій погляд, для кадрового формування Державного бюро розслідувань прикладом може слугувати зупинення збройної агресії Росії у 2014 – 2015 роках, коли ненавчені, погано оснащені, однак вмотивовані добровольці та військові, які за покликанням душі, не шкодуючи здоров’я і життя свого, встали на захист Батьківщини і на тлі напіврозваленої армії змогли припинити навалу навченої, добре оснащеної армії Росії і не допустити просунення російської армії за межі декількох районів Донецької і Луганської області. Якщо б комплектування підрозділів для захисту України у ті часи здійснювалось би за принципом досвіду військової служби, то ситуація на території материкової України цілком ймовірно могла би бути подібної ситуації у Криму.
При формуванні керівного штату Державного бюро розслідувань конкурсна комісія з особливою увагою має підходити до претендентів, які мають значний попередній досвід роботи у правоохоронних та державних органах і ретельно з’ясовувати, що заважало їм забезпечити необхідний позитивний результат при попередній роботі у правоохоронних органах у боротьбі зі злочинністю або подоланні корупції і злочинності при попередній роботі в органах державної влади.
При формуванні кадрового складу Державного бюро розслідувань як центрального органу державної влади вважаю за необхідно виходити зі стратегічних завдань створення Державного бюро розслідувань – посилення, зміцнення держави, пониження градусу напруженості у суспільстві через відновлення довіри суспільства до правоохоронної системи, консолідацію громадянського суспільства навколо держави, а не у протистоянні з державою.
І на останок хотів би поділитися особистими міркуваннями. Можливо через брак особистого досвіду державної служби, я не розумію бажання обіймати посади у органах державного управління будь-за що, з метою самореалізації, професійного росту тощо. На мій погляд, робота у органі державного управління, особливо правоохоронної спрямованості, це перш за все відповідальність, а по-друге це готовність самовіддано запроваджувати і захищати ті принципи, які сповідуєш.
На сьогодні, на моє переконання, робота у Державному бюро розслідувань – це захист держави від її знищення. Однак я з подивом виявив, що таке казалося б просте і зрозуміле поняття як «захист держави» сприймається дуже по різному. У 2014 році, коли Україна потребувала захисту, ані у військовому комісаріаті, ані у пунктах формування добровольчих підрозділів перед відправленням на фронт я не зустрів такого високого конкурсу на місце захисника Батьківщини, який виявився на місце захисника Батьківщини із високого державного крісла директора або заступника директора Державного бюро розслідувань.
Я впевнений, що не може існувати різних мотивів у захисті Батьківщини і щире відчуття внутрішньої необхідності громадянина захищати свою родину, свою Батьківщину не може виникнути виходячи з міста, позиції, посади, на який цей захист відбувається. Громадянин або невід’ємно пов’язує свою майбутню долю і майбутнє своїх дітей із майбутнім Батьківщини і відчуває себе відповідальним за долю Батьківщини, або ні. Умовностей тут не може існувати.
Я впевнений, що не може бути патріота, доброчинного громадянина, який готовий захищати Батьківщину тільки за певних умов, тільки на певних високих посадах, заради високого грошового забезпечення, пільг і обов’язково без будь-яких ризиків для себе.
Для мене захист Батьківщини – це забезпечення можливості для моєї дитини, дітей моїх друзів, знайомих, інших дітей України, батьків, дружини вільно жити у справедливій незалежній і вільній Україні, щоб подорослівши діти могли самі обирати свою долю і долю своєї країни. І щоб мені не було соромно дивитись в очі своєму сину, якщо він запитає мене, що я зробив для захисту України і Українців.
І я особисто підтримаю призначення на посаду директора, заступника директора Державного бюро розслідувань кожного, хто поділяє мої погляди на роботу на цих посадах, як роботу захисника Батьківщини, хто своєю роботою, діями, вчинками переконливо довів свій патріотизм, вмотивованість і відданість Україні, а минулий життєвий і професійний шлях кого безсумнівно підтверджує, що для нього або неї абсолютно неприйнятні ті корисливі і корупційні засади, які, на жаль, на сьогодні є невід’ємним елементом існуючої правоохоронної і судової системи. І ще необхідна впевненість, що при виконанні своїх посадових обов’язків майбутні керівники Державного бюро розслідувань мають достатньо сили духу, щоб у своїй роботі неухильно керуватись виключно приписом закону.
Засади і результати формування керівного складу Державного бюро розслідувань, на мій погляд, є чітким лакмусовим папірцем для визначення, що створює влада України у вигляді Державного бюро розслідувань – демократичний прозорий орган, який призначений для захисту держави, суспільства, людини, зміни системі роботи органів влади України, викоріння злочинності у верхніх ешелонах влади, у суддівський, правоохоронній, військових сферах, або черговий важель у між клановій боротьбі і механізм впливу діючого керівництва держави на своїх політичних або бізнес конкурентів. Якщо керівниками новостворюваного органу для боротьби із злочинністю у владі, правоохоронних органах будуть призначені «перевірені» особи, які самі же створювали, розвивали і своєю роботою підтримували систему, з якою тепер приходять боротися; особи, які працюючи раніше на посадах у правоохоронних органах і вже продемонстрували відсутність результатів, нездатність протистояти прогнилій системі; «крепкі господарники» та «крепкі правоохоронці» з минулим досвідом, то особисто для мене буде зрозуміло, що будується не підрозділ для захисту Батьківщини, а про людське око створюється «потєшний полк» і будується він за принципами, з якими мав би боротися.
А метою написання цієї замітки є спроба пригорнути увагу і залучити громадянське суспільство до участі у формуванні і становленні такого знакового центрального органу державної влади як Державне бюро розслідувань, яке у подальшому може зіграти доленосну участь у житті нашої України і житті громадянського суспільства України, уберегти Україну або кинути державу і народ України напризволяще, один на один з ворогами.
Суспільство також має бути відповідальним за своє майбутнє, за контроль над владою і свідому та активну участь у її формуванні. А апатичне, індиферентне суспільство має привчатись не дивуватись і не скаржитись.
Слава Україні!