Капіталізація офшорних мереж в енергетичному секторі України: корпоративний конфлікт навколо Майницького родовища та російський вугільний слід Дмитра Коваленка.
В умовах тривалого протистояння зовнішній агресії та декларованого державою курсу на деокупацію економічного простору особливого значення набуває контроль над стратегічними надрами. Перехід ключових енергетичних активів під контроль приватних осіб часто викриває складні схеми, в яких переплітаються інтереси внутрішніх еліт, використання закритих офшорних юрисдикцій та реінвестування капіталу, отриманого від торгівлі ресурсами з країною-агресором. Яскравим прикладом такої деструктивної динаміки став перерозподіл часток у Майницькому газовому родовищі на Львівщині, контроль над яким на початку 2025 року перейшов до бізнес-групи Дмитра Коваленка.
Затримання Дмитра Коваленка детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) 11 березня 2026 року в Ужгороді поблизу ресторану «Кілікія» стало публічним фіналом багатокрокової операції. Бізнесмена, який пересувався на броньованому автомобілі Range Rover з польською реєстрацією (номерний знак SK 695XS), зупинили безпосередньо після перетину державного кордону. Цей інцидент оголив ланцюжок подій, що тривав понад п’ять років і об’єднав у єдиний вузол державні відмови від стратегічних родовищ, запеклу корпоративну війну столичних інвестбанкірів, кіпрські офшорні холдинги та багатомільйонні потоки російського вугілля, що легалізувалися через європейські торговельні майданчики.
Геологічний профіль та державна деетатизація Майницької площі
Майницька газоносна площа (Майницький блок Залужанського газоконденсатного родовища) розташована в Самбірському районі Львівської області. Геологічно цей об’єкт належить до Крукеницької підзони Більче-Волицької зони Передкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Структура була виявлена у 1972 році, а перший промисловий приплив природного газу з відкладів нижнього сармату в інтервалі 3120–3215 метрів зафіксували у 1979 році.
Державне АТ «Укргазвидобування» тримало цей актив на своєму балансі до 2016 року, після чого офіційно відмовилося від подальшої розробки блоку. Тодішнє керівництво держкомпанії в особі Олега Прохоренка, Олександра Романюка та директора з видобутку Юрія Нагорняка ухвалило рішення про недоцільність фінансування проекту. Це дозволило передати приватним структурам ділянку з підтвердженими балансовими запасами газу категорії C1 у розмірі 748 млн кубічних метрів та перспективними ресурсами категорії C2 понад 12 млрд кубічних метрів.
Спеціальний дозвіл на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування вуглеводнів № 4769 (діє до 27 квітня 2036 року) отримало ТОВ «Навігатор Комплект», засноване Олегом Токарем та родиною Кунцяк. Надалі права на розробку родовища були переоформлені на дочірнє підприємство ТОВ «Навігатор Майницьке». Проте реальні промислові роботи на об’єкті тривалий час не розпочиналися, а саме родовище перетворилося на спекулятивний інструмент фінансового арбітражу.
| Геологічні та операційні параметри родовища | Показники за даними державних архівів та ДКЗ | Заплановані операційні показники проекту |
| Географічна площа ділянки | 79 кв. км | 79 кв. км |
| Глибина опорних свердловин | Проектна глибина свердловини № 312 — 3350 м | Середній інтервал припливу сармату — 3120–3215 м |
| Балансові запаси газу (C1) | 748 млн куб. м | 3921 млн куб. м (затверджені геологічні запаси) |
| Перспективні ресурси (C2) | 12,1 млрд куб. м | Прогнозний обсяг вилучення: від 700 до 3000 млн куб. м |
| Запаси конденсату | Не визначалися на балансі УГВ | 12 тис. тонн (за оцінкою ДКЗ) |
| Сітка буріння | 1 діюча пошуково-експлуатаційна свердловина | Проект передбачає буріння від 8 до 20 свердловин |
Суттєві розбіжності між консервативними державними оцінками балансових запасів (748 млн куб. м) та оптимістичними внутрішніми звітами приватного надрокористувача (понад 3,9 млрд куб. м) заклали основу для тривалого корпоративного конфлікту.
Хроніка корпоративного протистояння: альянс і розрив Concorde Capital з ТОВ «Навігатор Комплект»
У січні 2021 року інвестиційна група Concorde Capital Ігоря Мазепи ухвалила рішення про вихід на ринок газовидобутку. Спеціально створений консорціум ТОВ «Села Енерджі», де частки розподілилися між Ігорем Мазепою (40%), Іваном Олійником (30%) та Олегом Ведмедем (30%), придбав 100% часток у ТОВ «Навігатор Майницьке» у первісного власника — ТОВ «Навігатор Комплект». Директором нової компанії став Юрій Нагорняк — колишній профільний директор АТ «Укргазвидобування», який раніше безпосередньо відповідав за відмову держави від цього ж активу.
Угода загальною вартістю 1,8 млн доларів США була структурована за комбінованою схемою:
- Базовий платіж: Фіксована сума у розмірі $1,8 млн виплачувалася продавцю за безпосередній перехід корпоративних прав.
- Бонусний платіж: Додатковий транш мав бути виплачений пізніше, а його фактичний розмір прив’язувався до комерційного дебіту першої глибокої свердловини та ринкових цін на природний газ.
Конфлікт між партнерами розпочався після завершення геологічного аудиту, замовленого покупцем. Звіти аудиторів зафіксували, що реальні запаси газу на родовищі є значно нижчими за задекларовані продавцем. Concorde Capital зажадав перегляду умов угоди та зниження вартості активу. Продавці з ТОВ «Навігатор Комплект» відповіли зустрічними претензіями, звинувативши структуру Мазепи в умисному саботажі бурових робіт з метою ухилення від сплати бонусного платежу. У травні 2022 року «Села Енерджі» спробувала зафіксувати відстрочку зобов’язань до завершення воєнного стану, надіславши відповідний проект додаткової угоди, що призвело до повної зупинки переговорного процесу.
Невдовзі перед початком активної судової фази половину корпоративних прав ТОВ «Навігатор Комплект» було відчужено на користь адвокатського об’єднання «АНДРІЙ МЯГКИЙ І ПАРТНЕРИ». У квітні 2023 року конфлікт переріс у кримінальне провадження. За заявою Токаря та Кунцяка Нацполіція провела обшуки в будинках партнерів Ігоря Мазепи в Київській та Львівській областях, вилучивши фінансову документацію та особисті заощадження. Попри силовиій тиск, Господарський суд міста Києва, а згодом і апеляційна інстанція рішенням від 7 вересня 2023 року визнали недійсними положення договору, які зобов’язували покупця сплачувати бонусний платіж за відсутності декларованих запасів.
Затяжний конфлікт, у якому за право контролю над активом також змагалися колишні народні депутати Віталій Данілов та Ігор Котвіцький, завершився у січні 2025 року підписанням позасудової мирової угоди. 23 січня 2025 року ТОВ «Села Енерджі» повернуло 100% часток ТОВ «Навігатор Майницьке» у власність ТОВ «Навігатор Комплект», а 29 січня Олег Токар офіційно став кінцевим бенефіціаром компанії-ліцензіата.
Офшорні маневри та інтеграція династії Коваленків
Повернення газового активу первісним власникам виступило транзитним етапом перед його остаточним продажем новому інвестору. У лютому 2025 року контроль над 83,7% статутного капіталу ТОВ «Навігатор Майницьке» перейшов до кіпрської офшорної структури Afki Investments Ltd, зареєстрованої в Нікосії. Кінцевим бенефіціарним власником кіпрської компанії є Даниїл Коваленко — син дніпровського бізнесмена Дмитра Коваленка. Первісний засновник Олег Токар зберіг за собою міноритарний пакет у розмірі 16,22% через ТОВ «Навігатор Комплект».
| Структура власності ТОВ «Навігатор Майницьке» (станом на лютий 2025 р.) | Юрисдикція засновника | Кінцевий бенефіціар за реєстрами | Частка в статутному капіталі |
| Afki Investments Ltd | Кіпр (м. Нікосія) | Даниїл Коваленко | 83,70% |
| ТОВ «Навігатор Комплект» | Україна | Олег Токар, родина Кунцяк | 16,30% (фактична міноритарна частка — 16,22%) |
Передача стратегічного нафтогазового активу була оформлена через викуп корпоративних прав юридичної особи, що володіє ліцензією, без переоформлення самого спеціального дозволу у Державній службі геології та надр України, що дозволило інвесторам уникнути додаткових державних перевірок та публічного моніторингу.
Нові власники заявили про масштабну інвестиційну програму: у травні 2026 року було оприлюднено проект будівництва міжпромислового газопроводу довжиною 13 км, який має з’єднати Майницьке родовище з магістральним газопроводом «Комарно — Держкордон» для прямої здачі видобутої сировини до газотранспортної системи України. Одночасно структури Коваленків увійшли як співвласники до сервісної компанії ТОВ «Навігатор Інвест», яка займається облаштуванням нафтогазових родовищ, та розпочали підготовку до поглинання бурового оператора ТОВ «Навігатор Комплект».
Швейцарський трейдинг та схеми обходу вугільних санкцій РФ
Походження капіталу для скуповування стратегічних українських надр викликає значний суспільний резонанс. Матеріали розслідування детективного бюро Absolution свідчать, що фінансовий фундамент бізнес-імперії Дмитра Коваленка базується на діяльності швейцарської трейдингової компанії Adelon AG (зареєстрованої в кантоні Цуг).
Дані міжнародної митної статистики підтверджують, що протягом 2021–2022 років Adelon AG виступала найбільшим покупцем вугілля у російської вуглевидобувної компанії «МелТЭК», імпортувавши продукції на суму понад 87 млн доларів США. Спільно з закупівлями у російських надрокористувачів «Сибенерговугілля» та «Сибпромнадра» загальний обсяг імпорту російського вугілля швейцарським трейдером перевищив 100 млн доларів США. Постачання російського вугілля тривали і після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну щонайменше до серпня 2022 року, що підтверджується інвойсами від 12 липня 2022 року на поставку сировини між Adelon AG та білоруською компанією «Еккойл Кемікл». Білоруська структура безпосередньо фігурує в українському кримінальному провадженні № 22019000000000121 про організацію незаконних поставок вугілля з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Для обходу міжнародних санкцій та ембарго ЄС компанія Adelon AG використовувала розгалужену мережу фіктивних транзитних операцій:
- Схема «Перерваного транзиту»: Російське вугілля (зокрема, з шахти «Біловська») відвантажувалося залізницею в напрямку Польщі чи країн Балтії, проте в процесі транзиту оформлювалося як продукція іншого походження через зміну власників вантажу в дорозі.
- Схема «Повернення товару»: Вугілля постачалося номінальному європейському покупцю, який згодом заявляв про невідповідність якості сировини та ініціював процедуру повернення, під час якої вантаж перенаправлявся на інші майданчики без сплати митних зборів.
- Транскордонний ланцюжок: У схемах маскування походження вугілля використовувалися польська Sibcoal (у серпні 2022 року перейменована на Polska Grupa Importowa Premium з метою приховання зв’язків з РФ) та кіпрський офшор Antex Intertrade Ltd, які перепродували продукцію одна одній, формуючи фіктивні документи про походження вугілля з Казахстану.
- Спільне підприємство Azurit DWC-LLC: Зареєстроване в Дубаї (ОАЕ) на номінального румунського директора Чемаля Джумалі за документами, завіреними в консульстві РФ. Фактичне управління компанією здійснювали Дмитро Коваленко та Олександр Курпетко (керівник українського офісу Trafigura, який забезпечував закупівлю вугілля для ПАТ «Центренерго» та ДТЕК). Azurit DWC-LLC купував вугілля у російського «МелТЭК», продаж якого контролював Євген Потапов — колишній фінансовий директор корпорації «ІСД», який наразі керує captured-підприємствами на окупованих територіях ОРДЛО (включаючи Алчевський та Єнакієвський металургійні заводи).
- Переуступка боргів через Plaimp SFP Limited: Використовувалася для виведення коштів на користь компанії Hampton Resources Limited, пов’язаної з казахською структурою ТОО EximArtis, з метою створення нових транзитних коридорів.
На внутрішньому ринку України група Коваленка діяла через ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» (код ЄДРПОУ 37912002) та ТОВ «Коалтрейдіндастрі». У квітні 2023 року Господарський суд Дніпропетровської області за заявою Adelon AG відкрив процедуру контрольованого банкрутства ТОВ «Інтеркоалтрейдинг» (справа № 904/936/23). Швейцарська компанія заявила кредиторські вимоги на суму понад 162 млн гривень. Боргові зобов’язання були реструктуризовані, а чотири лоти загальною сумою 53,34 млн грн продані на аукціоні всього за 69 тис. грн компанії ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика “Воскресенська”» (колишній Петропавлівський гірничо-збагачувальний комбінат), зареєстрованій на підставну особу Сергія Саприкіна, підконтрольного Коваленку. Податкові органи внаслідок цього банкрутства не отримали жодних надходжень.
Диверсифіковані активи: агрохолдинг «Гранова», сіль та індустріальні парки
Акумульовані від вугільних оборудок фінансові ресурси були реінвестовані у створення багатогалузевої бізнес-групи на території України.
Агропромисловий комплекс «Гранова»
У 2023 році через кіпрську структуру Afex Investments Ltd (бенефіціар — Даниїл Коваленко) були придбані активи ТОВ «Грейн Термінал», ТОВ «Оверфуд» та ТОВ «Аграрна елеваторна компанія». На їхній базі створено бренд «Гранова», сукупна виручка якого за 2024 рік перевищила 11 млрд гривень. Холдинг, до якого входять ТОВ «Гранова Прилуки», ТОВ «Гранова Краснопавлівка», ТОВ «Гранова Миргород» та ТОВ «Гранова Україна», використовує схему замкненого логістичного циклу. Зерно експортується через Чорноморський морський порт, де директор ДП МТП «Чорноморськ» В’ячеслав Безрук підписав з ГК «Гранова» меморандум про співпрацю на 2025–2026 маркетинговий рік з обсягом обробки понад 1 млн тонн. Для компанії була встановлена пільгова ставка на перевалку у розмірі 2,5 долара за тонну (при ринковій вартості 10 доларів за тонну для інших операторів, таких як «Рісойл» чи «ТБТ»), що призвело до недоотримання державним бюджетом мільярдів гривень.
Ринок технічної солі
Після призупинення діяльності державного підприємства «Артемсіль» у 2022 році структури Коваленків монополізували ринок постачання технічної солі для дорожніх та комунальних служб України. У грудні 2023 року було зареєстровано ТОВ «Солт Індастрі» (засновник — Afex Investments Ltd), директором якого призначили Віктора Юріна — колишнього керівника ДП «Артемсіль». Протягом першого року роботи ТОВ «Солт Індастрі» виграло 68 із 73 державних тендерів на суму понад 90 млн гривень, використовуючи для доставки солі з Єгипту зворотні логістичні рейси зерновозів.
Індустріальний парк «Енерджі Груп»
У Закарпатській області Свалявська міська рада за підтримки колишнього голови Мукачівської РДА Сергія Гайдая та в.о. мера Мирослави Скрипинець передала ТОВ «ВДЛ» (власник — Дмитро Коваленко) в оренду на 35 років земельну ділянку площею понад 10 гектарів. На цій території створено індустріальний парк «Енерджі Груп» із заявленими інвестиціями понад 100 млн гривень для будівництва заводу з виготовлення металопластикових конструкцій, розсувних систем та підприємства «Енерджі Глас Технолоджис». Там же зареєстрували супутні компанії «Так Енерджі Груп» та «Генератор Енерго».
Проекти у сфері видобутку бурштину
Афілійовані компанії ТОВ «Граноіл» (ліквідоване), ТОВ «Древстецтехнологія» (у процедурі банкрутства) та ТОВ «Екотехбуд» (перебуває в судовому спорі з Генеральною прокуратурою) отримали дозволи на пошукові роботи на ділянках площею понад 450 га в Житомирській області. Одночасно у 2023 році компанія «Електрон Стоун» придбала на аукціоні за 6,58 млн грн ліцензію на розробку ділянки «Єльне» в Рівненській області (516,43 га). Кінцевим бенефіціаром «Електрон Стоун» є Євген Клименко — співвласник вугільних збагачувальних фабрик «Шахтерская» та «Антрацит», які функціонують на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Цифрова дезінфекція: OnlyFans як інструмент маніпуляцій з DMCA
Для зачистки інформаційного простору від відомостей про постачання російського вугілля, кримінальних проваджень та сумнівного походження капіталу Дмитро Коваленко та його медіа-консультанти розробили нестандартну схему маніпулювання інструментом DMCA (Digital Millennium Copyright Act) через платформу OnlyFans.
Алгоритм цифрового блокування розслідувань складався з кількох етапів:
- Копіювання контенту: Тексти оригінальних журналістських розслідувань копіювалися та публікувалися заднім числом на тимчасових сторонніх ресурсах або безпосередньо в профілях OnlyFans.
- Подання скарги: До пошукової системи Google надсилалися масові скарги про порушення авторських прав, де OnlyFans-сторінка вказувалася як «першоджерело» прав на текст.
- Видалення з пошуку: Пошукова система автоматично видаляла з видачі оригінальні журналістські статті незалежних українських медіа, після чого тимчасові копії на OnlyFans також знищувалися.
Цей інструментарій застосовувався для видалення матеріалів про затримання Коваленка в Ужгороді, його лобістські зв’язки з Сергієм Гайдаєм та колишнім керівником департаменту СБУ Артемом Шилом, якого журналісти пов’язують із забезпеченням силової та адміністративної протекції бізнес-групи.
Системні загрози національній безпеці та інституційні лакуни
Кейс Майницького родовища виявив критичні прогалини в системі державного регулювання та фінансового моніторингу в енергетичному секторі України.
По-перше, чинне законодавство дозволяє здійснювати зміну фактичних власників стратегічних надр через вторинний ринок корпоративних прав, що нівелює перевірку інвесторів з боку Держгеонадр.
По-друге, в Україні досі не впроваджено обов’язкове наскрізне розкриття кінцевих бенефіціарів для компаній-ліцензіатів, на чому неодноразово наголошували МВФ та Ініціатива прозорості видобувних галузей (EITI) у звітах за 2025 рік.
По-третє, доходи від торгівлі російськими енергоресурсами під час війни безперешкодно інтегруються в національну інфраструктуру через закриті ланцюги європейських та кіпрських офшорів (Adelon AG, Afki Investments, Afex Investments), створюючи передумови для отримання контролю над стратегічною сировинною базою країни особами, пов’язаними з ринком країни-агресора.
Аналіз функціонування офшорної мережі Дмитра Коваленка свідчить про глибоку інституційну вразливість стратегічних галузей української економіки перед транскордонними фінансовими потоками гібридного походження. Перехід Майницького газового родовища під контроль кіпрської структури Afki Investments Ltd, профінансований коштами від торгівлі російським вугіллям через швейцарську Adelon AG, став можливим через відсутність скоординованого контролю з боку фінансової розвідки, Держгеонадр та податкових органів України. Реформування правил допуску інвесторів до видобувного сектору, впровадження автоматизованого моніторингу зміни власників ліцензій та посилення відповідальності за приховування бенефіціарів є критично необхідними кроками для нейтралізації подібних загроз у майбутньому.
