10 червня 2026 року у Верховній Раді з тріском провалили законопроєкт №14245. На перший погляд — рядова подія, чергова ініціатива, що не набрала голосів. Але якщо копнути глибше, стає зрозуміло: цього дня вдалося зупинити не просто законопроєкт. Вдалося перекрити кисень схемі, яка могла легалізувати багатомільярдний тіньовий потік тютюнової сировини.
Офіційно документ подавали як порятунок українського фермера. Мовляв, примусимо тютюнові фабрики купувати місцеву сировину — і в села потечуть гроші, з’являться робочі місця, бюджет отримає додаткові 50 мільярдів гривень. Солодка обгортка, яку активно просував народний депутат Олександр Ковальчук разом із групою співавторів.
Але проблема в тому, що справжнім бенефіціаром цієї історії був зовсім не фермер із п’ятьма гектарами землі. Нитки вели в Хмельницьку область, до агрохолдингу VITAGRO і його ключового власника — народного депутата Сергія Лабазюка.
Як виглядає тіньовий тютюн на практиці
Щоб зрозуміти, чому цей законопроєкт був настільки небезпечним, треба уявити собі реальну картину тютюнового ринку України. За оцінками експертів, співвідношення між легальним і нелегальним вирощуванням тютюну в країні становить приблизно один до двадцяти. Одна зареєстрована тонна — і двадцять тонн у тіні.
Голова Державної митної служби Орест Мандзій неодноразово заявляв: його відомство практично не фіксує нелегального ввезення тютюнової сировини через кордон. Це важлива деталь. Вона означає, що всі підпільні сигаретні фабрики, які штампують контрафакт, працюють виключно на внутрішній сировині. Тій самій, яку вирощують без жодного обліку на присадибних ділянках і орендованих полях.
І ось тут виникає ключове питання: навіщо легальним виробникам примусово купувати український тютюн, якщо його якість, за оцінками самих фабрик, суттєво поступається імпортному?
Відповідь проста — це потрібно не фабрикам. Це потрібно тим, хто контролює тіньові посіви.
Кому насправді були потрібні квоти
Схема, яку намагалися протягнути через парламент, виглядає елегантно у своїй цинічності. Агровиробник офіційно реєструє фермерське господарство і засіває тютюном, скажімо, десять гектарів. Це те, що бачить податкова. А поряд, на сусідніх ділянках, без жодної реєстрації, він засіює ще двісті гектарів. Офіційний урожай продається легальній фабриці для виконання державної квоти — все чесно, все за документами. А необлікований надлишок спокійно їде на підпільні виробництва.
Далі вступає в гру магія регуляторного прикриття. Якщо машину з тютюном зупиняє поліція або Бюро економічної безпеки, водій показує папери: мовляв, везу законно вирощену сировину з офіційного господарства. Спробуй доведи, що саме ця партія — з необлікованого поля.
Саме тому законопроєкт №14245, як і його попередник №13628 авторства Мар’яна Заблоцького, був насамперед інструментом легалізації тіньових потоків. Адміністративна квота на закупівлю української сировини створювала б ідеальне юридичне прикриття для тих, хто роками працює поза законом.
Хмельницький слід і бізнес Лабазюка
Ще у 2018 році компанія VITAGRO мала понад сто гектарів тютюнових посівів на Хмельниччині. Пізніше в селі Клинини Волочиського району запустили пілотний проєкт на шістдесяти гектарах. Технологія вирощування тютюну на 80% складається з ручної праці — саме тому в регіоні активно залучали місцевих селян-пайовиків та жителів Клининського старостинського округу.
Розсаду вирощували централізовано у дев’яти великих промислових теплицях. Для висадки у відкритий ґрунт використовували спеціалізовану машину на вісім посадкових місць — робітниці вставляли кущі в конвеєр просто на ходу. Зібране листя везли на Борщівський завод ферментації в Тернопільській області.
Сергій Лабазюк публічно обґрунтовував необхідність квотування тим, що Україна забезпечує лише 4% власних потреб у тютюні, імпортуючи решту за завищеними цінами. Він пропонував зобов’язати фабрики використовувати від 5 до 20% вітчизняної сировини з перспективою повного імпортозаміщення протягом п’яти років. Як приклад наводили Грузію, де квота нібито сягає 50%.
Але є один нюанс. Сам Лабазюк на момент просування цих ідей уже був фігурантом гучної корупційної справи. НАБУ і САП обвинувачували його у спробі дати хабар топпосадовцю Міністерства відновлення — 3–5% від суми підрядів на понад мільярд гривень. Попри це, Вищий антикорупційний суд у лютому та квітні 2026 року пом’якшував йому запобіжні заходи, дозволивши навіть виїзд за кордон.
Лобістський пул у парламенті
Історія з квотуванням тютюнової сировини — це не імпровізація окремих депутатів. Це системна робота цілої групи парламентарів, які послідовно просувають інтереси тютюнової індустрії. У 2025 році громадські організації «Життя» та «Антикорупційний штаб» навіть запровадили спеціальну антипремію «Золота коса» — для тих, хто відкрито лобіює шкідливі для суспільства ініціативи.
Мар’ян Заблоцький отримав срібну нагороду. Олександр Ковальчук — бронзову. До цього, у 2017–2019 роках, громадська організація Заблоцького «Українське товариство економічних свобод» отримала 427 тисяч доларів від Philip Morris International. У парламенті він разом із колегами Устенком, Мотовиловцем і Шкрум активно просував законопроєкт №4358-1, який мав на меті зберегти рекламу пристроїв для нагрівання тютюну та дозволити куріння на половині площі ресторанів.
Паралельно Давид Арахамія лобіював урядові поправки до законопроєктів №4278 і №11090. Вони пропонували 25–30% податкових преференцій на акциз для тютюнових виробів електричного нагрівання. Потенційні втрати бюджету оцінювали у 3 мільярди гривень щорічно.
Показово, що коли парламент справді мав політичну волю ухвалити невигідні для транснаціональних корпорацій рішення — наприклад, повну заборону ароматизованих добавок чи жорсткі стандарти графічних попереджень на пачках — ці закони проходили без проблем. Отже, справа не у всемогутності тютюнових гігантів. Справа у конкретних депутатах, які роками працюють на конкретні бізнес-інтереси.
Як це працює в інших галузях
Механізм, який намагалися застосувати в тютюновому секторі, не є унікальним. За точно такою ж логікою роками працюють схеми у нафтохімії та на ринку бурштину.
У нафтохімічній галузі ключовим об’єктом маніпуляцій є біоетанол. Ставка акцизу на етиловий спирт становить 133,31 гривні за літр. Щоб уникнути оподаткування, спирт має пройти фізичну денатурацію на спеціальному обладнанні. Після цього змінюється код УКТ ЗЕД, і ставка акцизу обнуляється.
Схемні виробники лише на папері оформлюють перетворення біоетанолу на денатурований спирт, фіктивно списуючи його на виробництво технічних розчинників. Реальний же неденатурований харчовий спирт безперешкодно їде на нелегальні лікеро-горілчані заводи. В.о. голови Державної податкової служби Леся Карнаух оцінює щорічні втрати бюджету на цьому напрямку більш ніж у 5 мільярдів гривень. А корупційний «тариф» становить близько 10% не від суми несплаченого акцизу, а від валової виручки з продажу фіктивного розчинника.
На бурштиновому ринку схема виглядає так само. Надрокористувачі отримують за мінімальну плату ліцензії на геологічне вивчення бурштиноносних надр і дослідно-промислову розробку родовищ на п’ять років. Замість наукового буріння, передбаченого проєктами, розгортають масштабний нелегальний видобуток за допомогою потужних гідравлічних мотопомп. На Рівненщині під час обшуків Нацполіції викрили схему, внаслідок якої було повністю знищено 50 гектарів родючого шару ґрунту та пошкоджено понад 700 дерев цінних порід. А з обігу вилучили 52 кілограми незаконно вимитого каміння.
У всіх трьох випадках — біоетанол, бурштин, тютюн — одна й та сама логіка: офіційний статус використовується як індульгенція від правоохоронного контролю. Легальна ширма — і масштабне ухилення від податків за нею.
Міжнародний контекст і чому це суперечить здоров’ю нації
Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну ще у 2006 році. Цей документ має статус чинного міжнародного договору і містить низку імперативних вимог. Стаття 4 встановлює безумовний пріоритет охорони здоров’я перед комерційними інтересами. Стаття 17 закликає уряди розвивати економічно стійкі альтернативи тютюнництву. Стаття 18 зобов’язує захищати довкілля від токсичних наслідків вирощування тютюну.
Просування адміністративних квот на закупівлю українського тютюну прямо порушує всі ці зобов’язання. Але є й суто медичний аспект, про який рідко говорять вголос. Перенесення вирощування на присадибні ділянки створює загрозу масового ураження «хворобою зеленого тютюну». Це гостре нікотинове отруєння, яке виникає через всмоктування нікотину з вологого листя безпосередньо в кровотік. За даними ВООЗ, кожен четвертий тютюновий фермер у світі страждає від цієї хвороби. Причина — відсутність належних засобів захисту при ручному зборі врожаю.
Крім того, промислове вирощування тютюну виснажує ґрунти і потребує масштабної вирубки лісів для вогневої сушки сировини. Стимулювати це законодавчо у час, коли весь світ рухається в бік скорочення тютюнництва, — щонайменше дивно.
Чому це не було спротивом транснаціональних корпорацій
Прихильники законопроєкту намагалися переконати суспільство, що його провал — результат протидії великих тютюнових компаній. Але цей аргумент не витримує перевірки фактами.
На робочих зустрічах міжнародні виробники заявляли прямо: вони не підтримують примус до закупівлі українського тютюну через його незадовільну якість, однак підкоряться будь-якому закону, якщо він буде ухвалений. Жорсткого опору ніхто не планував.
Більше того, історія останніх років доводить: коли парламент має справжню політичну волю, він ухвалює рішення всупереч інтересам тютюнової індустрії. Вирівнювання акцизів на сигарети та ТВЕНи, повна заборона ароматизованих добавок, жорсткі стандарти пачок із графічними попередженнями — усе це було проголосовано. Без оглядки на корпорації.
Справжнім рушієм опору було внутрішнє аграрно-промислове лобі, яке прагнуло отримати законодавче прикриття для тіньових операцій. І саме тому три послідовні спроби — через Арахамію, через Заблоцького, через Ковальчука — виявилися безуспішними. Система, попри все, змогла розпізнати загрозу.
Що показує таблиця порівняння
Нижче — зведені дані щодо двох основних законопроєктів, які намагалися запровадити квотування українського тютюну. Вони майже ідентичні за змістом, але подані різними авторами з різницею в кілька місяців. Це наочно демонструє спадкоємність лобістської стратегії.
| Параметр порівняння | Законопроєкт №13628 | Законопроєкт №14245 |
|---|---|---|
| Ключовий автор | Мар’ян Заблоцький | Олександр Ковальчук |
| Дата реєстрації | 15 серпня 2025 року | Грудень 2025 року |
| Дата відхилення | 8 жовтня 2025 року | 10 червня 2026 року |
| Механізм примусу | Квотування сировини (2% у 2027 р., 3% у 2028 р., 5% з 2029 р.) із застосуванням карального акцизного коефіцієнта K | Обов’язок закупівлі локальної сировини, ліцензування та посилення контролю за обігом тютюну |
| Декларована мета | Створення робочих місць, стимулювання агровиробництва, підвищення фіскальних надходжень | Підтримка фермерських господарств, ліквідація тіньових посівів, наповнення бюджету на 50 млрд грн |
| Прихована мета (за даними експертизи) | Створення штучних преференцій для великих виробників сировини, легалізація неконтрольованих посівів | Створення юридичної ширми для безперешкодного постачання необлікованого тютюну на нелегальні фабрики |
| Фіскальні ризики | Втрати бюджету понад 5 млрд грн на рік від акцизних пільг, зростання тіньового обігу сировини | Зростання тіньового ринку сигарет, втрата контролю за обігом підакцизних товарів, недоотримання податків |
| Позиція антикорупційного комітету | Невідповідність антикорупційному законодавству | Невідповідність окремих норм вимогам антикорупційного законодавства (висновок від 16 грудня 2025 р.) |
| Позиція бюджетного комітету | Невідповідність вимогам бюджетного законодавства | Створення держреєстру та системи моніторингу потребуватиме значних незапланованих видатків (висновок від 16 лютого 2026 р.) |
Джерела, використані при підготовці матеріалу
- Інформація про хронологію проходження законопроєктів №13628 та №14245, включно з датами реєстрації, висновками комітетів та голосуваннями, базується на офіційних даних із системи електронного документообігу Верховної Ради України (останнє оновлення — червень 2026 року). Це первинне джерело, яке фіксує всі етапи законодавчого процесу.
- Дані про фінансування громадської організації Мар’яна Заблоцького компанією Philip Morris International у 2017–2019 роках на суму 427 тисяч доларів США взято з публічних звітів ГО «Українське товариство економічних свобод», доступ до яких забезпечується через систему державної реєстрації звітності неприбуткових організацій.
- Інформація про антипремію «Золота коса-2025» та список її фігурантів оприлюднена громадськими організаціями «Життя» та «Антикорупційний штаб» у відкритих пресрелізах за 2025 рік. Там само містяться дані про конкретні законопроєкти, які лобіювали зазначені депутати.
- Заяви голови Державної митної служби Ореста Мандзія щодо відсутності нелегального імпорту тютюнової сировини цитуються за матеріалами галузевого видання «Митна справа» та офіційними інтерв’ю посадовця профільним медіа у 2025 році.
- Оцінки втрат бюджету від акцизних схем із біоетанолом на рівні понад 5 мільярдів гривень на рік належать в.о. голови Державної податкової служби Лесі Карнаух — вони були озвучені під час публічного звіту ДПС за підсумками 2025 року.
- Матеріали щодо нелегальних тютюнових виробництв в Одеській та Тернопільській областях базуються на офіційних пресрелізах Бюро економічної безпеки України, опублікованих протягом 2025–2026 років. Кількісні дані про вилучену сировину (56 тонн, 18 тонн) взято безпосередньо з цих повідомлень.
- Інформація про співвідношення легального та тіньового вирощування тютюну (1:20) є експертною оцінкою, яку наводять аналітики профільних аграрних видань та представники громадських організацій, що займаються моніторингом тютюнового ринку.
- Деталі щодо виробничого ланцюжка VITAGRO на Хмельниччині, включно з площами посівів, кількістю теплиць та маршрутами транспортування сировини, реконструйовано на основі відкритих даних із корпоративних звітів компанії та локальних медіа Хмельницької області за 2018–2026 роки.
- Положення Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну цитуються за офіційним текстом документа, ратифікованого Законом України №3534-IV від 15 березня 2006 року. Дані про «хворобу зеленого тютюну» та частку уражених фермерів базуються на звітах ВООЗ за 2024 рік, присвячених глобальній епідемії тютюну.