Чергове скандальне провадження, яке відібрали у детективів НАБУ, продовжує набувати рис правоохоронної фантасмагорії. Ніби під світлом ліхтаря, відсвічуються тіні політичних гравців з Банкової та Різницької, що намагаються відмазати Олега Татарова. Сьогодні прокурори не з’явилися в судове засідання…

Протягом кількох місяців широка публіка спостерігала за потугами вищого керівництва держави вивести в доволі хитрий спосіб «потрібних людей» з-під прицілу незговірливих органів правопорядку. Йдеться про деякі розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Нова схема «законників» включала використання можливостей керівництва прокуратури та окремих судових інституцій.

Іншими словами, мова йде про незаконну, всупереч приписам Кримінального процесуального кодексу (КПК), зміну підслідності з метою подальшого закриття кримінального провадження. У такий спосіб кейс забирається в одного органу досудового розслідування, який з певних причин не хоче закривати кримінального провадження, і передається іншому, який в силу інших причин готовий це зробити. Порушення підслідності у такому разі «компенсується» відповідним судовим рішенням, в ухваленні якого важлива роль відводиться прокурору і його позиції як процесуального керівника. Або ж без передачі справи кримінальне провадження закриває прокурор — на підставі рішення суду, ухвалення якого було спеціально організоване за участі чи за погодженням того ж прокурора.

Останнім часом Офіс генерального прокурора щонайменше двічі реалізовував цю схему стосовно справ, які перебували у компетенції НАБУ.

Перший із таких випадків. 25 червня 2020 року Офіс генпрокурора закрив справу «VAB Банку», яка перебувала у провадженні НАБУ. Це було зроблено начебто на виконання рішення Печерського районного суду міста Києва, який задовольнив скаргу адвокатів агробарона Олега Бахматюка на бездіяльність Офісу генпрокурора щодо розгляду їхнього клопотання.

Однак законність цього рішення є вельми сумнівною. Адже всі процесуальні рішення щодо справ, які перебувають у провадженні НАБУ, віднесено до компетенції Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Тому Печерський суд апріорі не мав права виносити вищезгадане рішення.

Проте тоді ніхто в Офісі генпрокурора не поставив під сумнів законність такого кроку, і взялися швиденько його виконувати. Провадження у цій справі своєю постановою закрив заступник генпрокурорки Олексій Симоненко, якого Ірина Венедіктова на цей час зробила виконувачем обов’язків генерального прокурора, «елегантно» відійшовши убік. Хитро? Так. Чи було це загалом законно з точки зору духу права? Ні.

Прийняттю такого рішення Офісом генпрокурорка наступного дня присвятила спеціальний блог, у якому обґрунтувала начебто його вимушеність наявністю зазначеного рішення Печерського суду.

А ось пост «заступника президента з питань справедливості» Ірини Венедіктової від 26 червня, який ми наводимо повністю:

«5 червня 2020 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва Офіс генерального прокурора зобов’язано розглянути клопотання про скасування постанови першого заступника генерального прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження, пов’язаного із «VAB Банком», та СКАСУВАТИ ЇЇ.

24 червня 2020 року повний текст ухвали офіційно надійшов до Офісу генерального прокурора. 25 червня Офіс генерального прокурора виконав ухвалу суду, оскільки рішення, постанови та ухвали суду підлягають виконанню всіма суб’єктами на всій території України. Стаття 129-1 Конституції України зазначає, що судове рішення є обов’язковим для виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення. Це одна із основних засад судочинства. Прокуратура є частиною трикутника правосуддя (розділ 8 Конституції України) і не може нехтувати конституційними нормами, АЛЕ вважаю, що подібні рішення судових інстанцій підривають загальні засади діяльності правоохоронної системи. Крім того, відповідно до статті 303 КПК України немає підстав оскаржувати такі процесуальні рішення прокурора.

Що ми маємо?

З одного боку, згідно із статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» і статтею 36 КПК України, забороняється втручання у професійну діяльність прокурора. А з іншого — та ж стаття 3 Закону України «Про прокуратуру» вимагає поваги до незалежності суддів та ЗАБОРОНЯЄ ПУБЛІЧНЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ СУМНІВІВ ЩОДО ПРАВОСУДНОСТІ СУДОВИХ РІШЕНЬ поза межами їх оскарження. В тексті ухвали суддя чітко прописав, що ухвала оскарженню не підлягає.

Інформуємо суспільство про кроки Офісу генерального прокурора, виконуючи вимоги щодо прозорості діяльності, і вважаємо, що таке інформування у черговий раз не буде розцінене як тиск на суд.»

Хоча насправді Венедіктова була не лише в курсі, а й у безпосередньому процесі прийняття рішення.

Читайте також:  "Миротворец" опубликовал список российских "ихтамнетов" заброшеных на Донбасс через одну из баз подготовки в Ростовкой обл.

Тепер предметно по суті цього кейсу і позиції Ірини Валентинівни.

По-перше, такого роду рішення в Офісі генпрокурора не приймаються без відома особисто Венедіктової. У свою чергу, відповідні рішення генпрокуроркою не ухвалюються без погодження або схвалення з боку президента Зеленського чи як мінімум голови його офісу Андрія Єрмака.

По-друге, щоб забезпечити виконання рішення Печерського суду і водночас зняти з себе відповідальність за нього, Венедіктова на 25 червня «пішла у відпустку» і своїм наказом на цей день призначила виконувачем обов’язків генпрокурора згаданого вище Олексія Симоненка. Він і ухвалив рішення про закриття кримінального провадження.

По-третє, Венедіктова не дала команди оскаржити рішення Печерського суду до Апеляційного суду міста Києва і не дочекалася рішення ВАКС з цього приводу. Хоча на той час у САП уже заявили про те, що оскаржать рішення Печерського суду до ВАКС.

Збій у цій схемі стався саме через рішення Апеляційної палати ВАКС, яка скасувала рішення Печерського суду. Це рішення ВАКС зламало схему щодо закриття справи «VAB Банку», яка застосовувалася Офісом генпрокурора.

Тепер про другий випадок. Офіс генпрокурора врахував вищезгаданий момент із «проколом» і удосконалив схему виведення з-під кримінальної відповідальності «важливої» для президента Зеленського людини. Йдеться про справу заступника голови офісу президента Олега Татарова.

За клопотанням адвокатів Татарова Печерський суд постановив ухвалу про передачу цієї справи від НАБУ до іншого органу досудового розслідування.

З урахуванням «помилки» у справі «VAB Банку» Офіс генпрокурора не став одразу виконувати це рішення суду, остерігаючись скасування його через ВАКС. Щоб не дати можливості САП і НАБУ завадити передачі цієї справи до СБУ через ВАКС, швидко було організовано апеляційну скаргу адвокатів Татарова до Київського апеляційного суду. Потім цю скаргу було підкріплено ще апеляційною скаргою прокурорів, яку підписала особисто генпрокурорка Венедіктова. Київський апеляційний суд неймовірно швидко розглянув ці скарги, відхилив їх, залишивши у силі рішення Печерського суду про передачу справи Татарова від НАБУ до СБУ. Тобто «закріпив» потрібне організаторам цієї схеми рішення.

Однак навчені гірким досвідом справи «VAB Банку» організатори вже цієї схеми вирішили підкріпити рішення Печерського суду ще й рішенням «нового» за формою, але не за суттю винесених рішень Верховного суду України. Касаційні скарги, які були спрямовані до Верховного суду, не було прийнято до провадження, і у такий спосіб рішення Печерського суду залишилося в силі.

Тобто організатори схеми перестрахувалися від будь-яких несподіванок, у тому числі з боку САП і ВАКС, пройшовши всі судові інстанції. Це було зроблено у рекордний строк — усі три судові інстанції було пройдено лише за десять днів! Це засвідчує той факт, що схему було схвалено на найвищому рівні, а саме — на Банковій. Її реалізацію забезпечувало керівництво прокуратури та судової системи.

Схема успішно спрацювала завдяки злагодженій взаємодії офісу президента, Офісу генпрокурора (читайте — генпрокурорки), команди підозрюваного (Татарова) і трьох судів — Печерського, Київського апеляційного та Верховного. Особлива роль у реалізації цієї схеми, найшвидше, належить Андрію Портнову, який продовжує мати істотний вплив на Печерський суд, а також на Київський апеляційний, зокрема, через свого ставленика заступника голови цього суду у кримінальних справах Володимира Мельника.

Читайте також:  ФСБ УГРОЖАЕТ РОДСТВЕННИКАМ ПОГИБШИХ «ВАГНЕРовцев»

Після отримання потрібного рішення останньої інстанції Венедіктова своїм наказом робить заступника генпрокурора Симоненка виконувачем обов’язків генпрокурора на один день, і Симоненко вносить дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань про зміну підслідності справи Татарова — забирає цю справу у НАБУ і передає її до СБУ. Слід зазначити, що Симоненко у квітні цього року зайшов на посаду заступника генпрокурора за квотою Єрмака і Портнова, до команди яких входить також Олег Татаров. До речі, за інформацією ZN.UA, за «впровадження передових технологій» і лояльність першого ступеня Симоненкові обіцяли пост другого першого заступника генпрокурора. Венедиктова має зрозуміти, що з нього чудовий в.о. вийде. І не тільки короткостроковий, але коли що, то й довгостроковий…

У цій схемі варто зауважити особливу роль нового Верховного суду, склад якого було сформовано за участі Громадської ради доброчесності, яку постійно «дисконтували» негідники з адміністрації президента часів Порошенка і тодішній склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Формування цієї інстанції подавалося як велика перемога судової реформи. Ззовні так виглядає, що Верховний суд відмовився розглядати касаційну скаргу адвокатів Татарова та касаційну скаргу Венедіктової та таким чином непричетний до реалізації схеми із забирання справи Татарова з НАБУ і передачі її до СБУ. Насправді він зробив потрібне для організаторів схеми: його ухвала про відмову у відкритті провадження у цій справі була тим рішенням, якого вони потребували. Вони в такий спосіб «пройшли» касаційну інстанцію та «закріпили» рішення Печерського суду.

Хоча цього разу Верховний суд, який є найвищим судом у системі судоустрою України і відповідно до закону має забезпечувати сталість та єдність судової практики, міг під корінь зрізати описувану схему. Для цього він повинен був прийняти касаційні скарги до провадження, розглянути їх і у рішенні вказати, що такий спосіб передачі справи від НАБУ до СБУ, як і щодо інших органів правопорядку, суперечить закону і порушує правила підслідності, визначені Кримінальним процесуальним кодексом. Але у Верховному суду цього не зробили, — там «організували» те, що від них було потрібно організаторам схеми.

Загалом наразі Верховний суд перебуває у пришибленому стані. Після того як на початку каденції Зеленського було ухвалено закон про скорочення кількості суддів Верховного суду з 200 до 100, цей суд істотно змінив свою позицію. Судді цієї інституції більше опікуються проблемою самовиживання, ніж належним відправленням правосуддя. А таке самовиживання передбачає співпрацю з політичною владою — прислуговування їй. І хоча свого часу Конституційний суд врятував Верховний суд від розгону, визнавши закон Зеленського про скорочення кількості його суддів неконституційним, ВС, як демонструють його рішення, у принципових для влади питаннях «дослуховується» до неї і не тривожить керівництво держави неординарними і небажаними для Банкової рішеннями.

Тому можна констатувати, що вище керівництво держави запровадило нову схему охорони своєї команди від дії кримінального закону шляхом незаконної передачі потрібних справ від одного органу правопорядку до іншого. Поки що йдеться про відбирання справ у НАБУ і САП, які є менш залежними від Банкової, і передачу їх до повністю залежних органів. У згаданому кейсі йдеться про СБУ, яку очолює один із найближчих друзів Зеленського Іван Баканов.

Проте тут варто згадати про ще один момент. Згадану схему можуть використовувати і з протилежною метою — для «наїзду» на опонентів Банкової, якщо один орган не хоче цього робити, а інший — готовий виконати політичне чи бізнес-замовлення.

Читайте також:  Юрій Тацій та будівельна мафія - чиновник КМДА також фігурант у справі "Украбуд"

Публічно генпрокурорка Ірина Венедіктова всіляко відсторонюється від рішень прокуратури у справах «VAB Банку» і Татарова. Але насправді її роль у цих рішеннях є ключовою, — тільки її організаційні та процесуальні дії могли реалізувати цю нову схему виведення «потрібних людей» з-під кримінальної відповідальності.

Оскільки цю схему успішно апробовано, то можна передбачати її активне використання найближчим часом. І не варто забувати, що конкурс на очільника САП можуть умисно затягувати. Причина досить проста — по факту функції голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури виконує генпрокурорка Венедіктова. Вона не лише має повноваження підписувати підозри спеціальним суб’єктам (наприклад, народним депутатам), а й може входити як прокурор до будь-якої прокурорської групу. Іншими словами, мати доступ до «потрібних» кримінальних проваджень.

Тому, повертаючись до кейса Татарова, досить знаковим мало стати рішення ВАКС, який призначив засідання із розгляду питання про обрання запобіжного заходу Татарову у понеділок, 28 грудня. Річ у тому, що ВАКС міг вирішити це питання у кейсі, який перебував у провадженні НАБУ. Оскільки наразі справу Татарова, за рішенням заступника генпрокурорки Олексія Симоненка, вже передано до СБУ, то виникає питання про можливість ВАКС розглядати питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному у цій справі Олегу Татарову.

Про зміну прокурорів САП згадувалося не раз. На початку статті зазначено, що і на сьогоднішнє засідання щодо обрання запобіжного заходу не з’явились інші прокурори. Зрештою, навіть коли засідання відбуватиметься в повному складі, сторона підозрюваного — адвокати Олега Татарова — клопотатиме про закриття судового розгляду у ВАКС і про розгляд цього питання за територіальною підсудністю. Мова про столичні Шевченківський або Печерський суди, де позиції Татарова і Портнова є безперечно потужнішими. Рішення залежатиме від двох основних моментів. Перш за все від того, як кожна зі сторін і сам ВАКС «читатимуть» процесуальний закон. А також від того, яку позицію займе прокурор у цій справі.

Тому команда Венедіктової—Татарова зараз працює над тим, щоб знайти для судового засідання прокурора з «правильною» правовою позицією і відповідною політичною мотивацією. Поки ж до будівлі ВАКС на центральній київській вулиці не з’явився жоден із офіцерів правосуддя.

Алeкcaндр Лeмeнoв, глaвный экcпeрт StateWatch; ZN.UA