Уміння жартувати і бачити в усьому смішне – безцінна якість людини, яка допомагає швидко стати “своїм” у будь-якій компанії. Однак далеко не кожному даровано почуття дотепності та гумору. Тож анекдоти смішні не у кожного викликають посмішку. Не так багато серед нас людей хто може похизуватися вдалими жартами. Існує думка, що почуття гумору – вроджена властивість. Проте сьогодні навіть відкриваються спеціальні школи, які покликані навчити найнудніших людей веселити оточуючих.

Зв’язок між почуттям гумору та інтелектом людини

Давайте розберемося з експертами, від чого залежить наше почуття гумору і навіщо воно взагалі потрібне. Усе починається із запитання: “Навіщо нам гумор?”. Він виконує різні функції. Наприклад, гендерну: чоловік, жартуючи в жіночому товаристві, прагне при цьому сподобатися.

Учені, які вивчали феномен гумору з погляду інтелекту, дійшли цікавого висновку: дуже розумні люди часом зовсім не вміють жартувати. Експеримент, який полягав у тому, що його учасники дивилися смішні ролики перед розв’язанням математичних задач. Виявилося, що після перегляду випробовувані швидше справлялися з нестандартними, творчими завданнями без готових алгоритмів розв’язання.

Принцип створення жарту і неординарного рішення схожі. У складній математичній задачі шлях до відповіді криється в несподіваній комбінації ходів. У жарті ж – у нестандартному поєднанні слів. Виходить, люди з розвиненим творчим мисленням – успішніші жартівники. Тому картинки прикольні викликають у них посмішку, яка легко трансформується у гарний настрій.

Існує й інша версія походження гумору. По суті, посмішка, що супроводжує жарт, нагадує оскал як прояв прихованої агресії та почуття власної переваги. Звідси жарти про того, хто послизнувся на банановій шкірці – мовляв, дурень упав, а я стою над ним.

Читайте також:  Что делать, если не работает тачскрин на телефоне?

Безумовно, гумор – це загальнолюдське явище. Але він має національну специфіку. Наприклад, британський гумор заснований на грі слів, на лінгвістичних тонкощах. В основі будь-якого вербального жарту лежить несподіванка сенсу, прихована у двозначності фрази.

Сміх крізь сльози

Сучасні дослідження мозку показали: гумор обробляється в тих самих відділах, що й біль. Це зони лобових часток, що реагують на порушення звичної картини світу. Будь-який жарт – реакція наших нервових структур на парадокси, на все, що не вписується в схеми. Ми сміємося, захищаючись від складності та незрозумілості ситуації.

Існує думка, що найкращі гумористи – люди з важкими депресивними переживаннями. Під маскою клоунади може ховатися важка депресія, про що, на жаль, свідчать приклади відомих коміків і акторів.

Однак у замкнутих інтровертів важко визначити, що є причиною, а що наслідком. Можливо, їм складно спілкуватися і жартувати саме через їхню закритість? Людина без почуття гумору теж цілком життєздатна.

Психологи вважають гумор інструментом адаптації до дійсності. Приміром, жартом у новому колективі ми прагнемо швидше освоїтися. Гумор – ознака інтелектуально розвинених натур. Нерозумні люди зазвичай не вміють жартувати, та й не розуміють жартів. Щоб пошуткувати, потрібно абстрагуватися від ситуації та від себе. Тут важливі самоіронія та вміння посміятися над собою.

Однак тонка грань розділяє гумор і зловтіху. Коли жарт перетворюється на зброю приниження іншого, він втрачає сенс і цінність.

Тож бажаємо вам дотепних жартів, які покращують настрій та нікого не ображають!