Андрій Петрович Стріхарський, народний депутат України, формально представляє партію «Слуга народу» у парламенті й очолює підкомітет із питань захисту інвестицій. Фактично ж — типовий паразит у вишиванці, який використовує державну посаду не для служіння громадянам, а для транснаціонального викачування грошей через схеми, що нагадують класичне відмивання коштів 90-х — тільки тепер із євро, німецькими активами та вигаданою “наукою”.
У німецькому реєстрі фігурує компанія APS Wohnbau GmbH. Засновник — Раїса Стріхарська, 78-річна мати нардепа. Директорка — Віта Камаєва, сестра. Тобто компанія — типова обгортка, щоб не засвітити реального бенефіціара. Хитра конструкція має одну мету: створити фіктивний канал для переведення прибутків із незаконної діяльності під виглядом гонорарів за нібито «наукову роботу». Згідно з деклараціями, Стріхарський щорічно отримує понад мільйон гривень саме від цієї фірми. Прямий конфлікт інтересів, пряме порушення антикорупційного законодавства. Але головне — це не гонорар, це інструмент.
На жодному академічному форумі, у жодній науковій базі, у жодному профільному будівельному журналі ім’я Андрія Стріхарського не згадується. Немає ні досліджень, ні патентів, ні публікацій, ні участі в конференціях. Це вигадана “наукова діяльність”, що існує виключно на папері — її призначення виключно одне: легалізація доходів з іноземної фірми, записаної на матір і сестру.
Компанія тим часом займається повноцінною забудовою елітної нерухомості у Мюнхені — Оберменцінг, Лайм-Вестенд, Моозах. Вартість квартир — від пів мільйона євро. Очевидно, що мова йде про прибуток у мільйонах. Питання: звідки взялися стартові капітали для інвестування в одне з найдорожчих міст Європи? Пенсія Раїси Стріхарської не дозволяє таких інвестицій. Сестра депутата до 2022 року не мала жодного бізнесу. Відповідь очевидна — гроші на забудову виведені з України. І Стріхарський, як державна посадова особа, використовує свою недоторканність, щоб уникнути уваги фіскальних органів.
Формально, за його словами, він відвідує Баварію «з державною місією». У 2023 році двічі офіційно був у Мюнхені — 30 березня та 5 червня. Але що насправді він робить у ці дати? Вручає грамоти, зустрічається з німецькими депутатами, паралельно відвідує будівництво об’єктів. Це не державна місія. Це інспекція бізнесу. Бізнесу, який за документами йому не належить, але дивним чином платить йому гроші. Класичне відмивання — із родичами як прокладками, з компанією, що реально працює, але номінально підконтрольна іншим.
Особливо цинічною є історія з Мальдівами. У 2022 році Стріхарський і його сестра особисто були на прийомі у міністра туризму Мальдівської республіки. Фотографії з офіційних заходів, дипломатичні рукостискання, преса. Для чого нардеп і його родичка, яка офіційно є лише директоркою компанії, вилетіли на інший кінець світу? Для налагодження ще одного каналу? Мальдіви — класична офшорна зона, улюблене місце для відкриття рахунків та реєстрації shell-компаній. І знову — жодних державних угод, жодних рішень Верховної Ради, просто чергове прикриття для ділових “відряджень” за державний кошт.
Виведення коштів і “чиста” декларація: як це працює
Насправді все очевидно. Андрій Стріхарський організував транскордонну схему для виведення коштів за кордон, оформлення бізнесу на підставних осіб, легалізації прибутку через псевдонаукову діяльність і повернення коштів у вигляді «доходів». В українських реаліях це — типова корупція. В європейських — кримінал.
Його дії підпадають щонайменше під чотири статті Кримінального кодексу України. Від легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом (ст. 209), до ухилення від сплати податків (ст. 212), подання завідомо неправдивої інформації в декларації (ст. 366-1) і зловживання владою з метою особистого збагачення (ст. 364). Це не дрібні порушення — це основа для відкриття кримінального провадження Національним антикорупційним бюро та Державним бюро розслідувань. Але головне — не просто факт злочину, а географія та масштаб. Мюнхен. Мальдіви. Київ. Квартири. Вилучені прибутки. Фіктивні контракти. Прокладки у вигляді родичів.
Схема працює вже кілька років, і лише зараз починає спливати. Це типовий приклад, як державний мандат використовується як захисний щит для транснаціонального криміналу. І поки в Україні точаться бої, депутат-«слуга» їздить по Європі — не рятувати державу, а перевіряти, як йде будівництво його прибуткових об’єктів. Усе це — безкарно, цинічно, з посмішкою на обличчі. І з повним імунітетом до закону. Поки що.