Харків’янин Гнат Хоткевич був видатним письменником, музикантом, композитором, організатором театрів та культурним діячем. Він створив харківську школу гри на бандурі, підняв виконання на бандурі до рангу високого мистецтва, розробив його теоретико-музичну основу. MyKharkov.info розповідає про життя та смерть видатного музики.

Перші досягнення та гоніння

З раннього дитинства Гнат цікавився українською культурою. Щоліта родина Хоткевичів виїжджала до Дергачів, на дачу купця, у якого працювали батьки. Тут хлопчика підкорила гра на бандурі сліпого кобзаря Павла Келеберди. Гнат освоює гру на бандурі, а до 17 років стає справжнім майстром-бандуристом. Успішно закінчивши реальне училище, він продовжив освіту у Харківському технологічному інституті.

Через політичну активність Хоткевича виганяють з інституту. Юнак не розгубився, взяв свою бандуру та поїхав до Києва до композитора Миколи Лисенка. Після прослуховування кількох творів, зокрема й авторських, метр запропонував молодому бандуристу місце соліста, поклавши йому величезний місячний оклад – 60 рублів! Гнат був щасливий.

Керівники інституту теж перейнялися долею здібного студента, і через нетривалий час його відновлюють. Після закінчення інституту 1900 року Хоткевич кілька років працював на різних інженерних посадах Харківсько-Миколаївської залізниці. Гнат і тут виявив талант, створивши перший проект чотирициліндрового поїзда-дизеля, випередивши американських винахідників, які запатентували свій винахід.

Львів і Воронєж

Оселившись спочатку у Львові, Гнат швидко знайшов однодумців. Сім’я жила за рахунок його концертів із бандурою, він навіть видав перший свій підручник бандуриста. А потім вони перебралися до гарного гуцульського села Криворівню, яке на той час було Меккою мистецтва.

Хоткевича дивувала та захоплювала карпатська природа, місцеві звичаї та мова. Вони надихали на творчість, і Хоткевич на гуцульському діалекті створив свої найкращі твори: «Кам’яна душа», п’єсу та роман «Довбуш», п’єси «Гуцульський рік», «Непросто», збірки оповідань «Гірські акварелі» та «Гуцульські образки» та ін А ще він створив селянський Гуцульський народний театр. Неписьменні актори навчали ролі на слух, але грали настільки щиро, що театр запрошували по всій Галичині та Буковині, і навіть у Польщу. Відома актриса Марія Заньковецька не лише дивувалася цим акторам, а й підтримувала театр своїми коштами.

Читайте також:  Политики должны прекратить пугать инвесторов - Николай Удянский

57414841-620x422.jpg

Щоб мати ширше поле своєї культурної діяльності, Гнат, залишивши дітей матері, переїжджає до Києва. Він встиг організувати гастролі свого Гуцульського театру та музичного колективу у низці українських міст (у тому числі й у Харкові), і навіть побував із ними у Москві. Також намагався відродити народні промисли, створивши майстерню, куди запросив майстрів-гуцулів. Але даремно він сподівався, що влада виключила його із «чорного списку». Гната затримують та висилають у Вороніж на 5 років (1912-1917).

477db5b-10483-html-58fa15fe.jpg

Ці роки виявилися плідними: Хоткевич підготував та видав перший том «Історії України», чотири томи «Богдана Хмельницького», розпочав велику роботу про Тараса Шевченка («У сім’ї геніїв»), перекладав твори зарубіжних драматургів, створив дослідження про розвиток українського театру , складав музику для бандури.

Про подальше життя Гната Хоткевича читайте у продовженні від Мій Харків. Ви дізнаєтесь про те, скільки разів Гнат був одружений, як склалася доля його дітей і як він закінчив своє життя.