Історія збагачення Ігоря Купранця бере свій початок ще за часів його активної служби, коли журналісти-розслідувачі з Bihus.Info почали фіксувати невідповідність його способу життя офіційним доходам. Після відставки у 2019 році його родина почала стрімко обростати активами, загальна вартість яких, за найскромнішими підрахунками, сягнула 6 мільйонів доларів. Це не лише готелі в елітних курортах Західної України — Буковелі, Пилипці та Трускавці, але й ціла імперія різнопрофільних підприємств. У Трускавці його донька Діана Купранець через ТОВ «Андрол» керує готелем Raymond, який у 2021 році навіть претендував на бюджетні кошти через державні тендери. Проте головним символом його впливу став бізнес-центр «Айсберг», розташований поблизу центрального залізничного вокзалу Києва за адресою вулиця Липківського, 14. Ця будівля стала не просто офісним простором, а справжнім закритим клубом для тих, хто звик вирішувати питання поза межами правового поля.
Бізнес на реконструкції: Історія однієї великої легалізації
Будівництво БЦ «Айсберг» супроводжувалося шлейфом кримінальних проваджень, які, втім, розчинилися в кабінетах київських чиновників. Формально будівництвом займалося ТОВ «Елітбудгруп», де засновниками виступили батько експоліцейського Михайло Купранець та фонд «Маркус Макс». У 2016 році компанія отримала дозвіл лише на реконструкцію старої будівлі із частковим збереженням несучих конструкцій, проте фактично забудовник повністю зніс об’єкт і звів нову багатоповерхову споруду. Незважаючи на те, що у 2017 році суд санкціонував обшуки та доступ правоохоронців на майданчик через порушення містобудівних норм, справа не дійшла до логічного фіналу. Кульмінацією цієї схеми став 2021 рік, коли Київська міська рада, ігноруючи кримінальний бекграунд об’єкта, проголосувала за продаж земельної ділянки під бізнес-центром, фактично легалізувавши незаконну забудову та відкривши двері для десятків пов’язаних компаній.
Президентське сусідство та газові інтереси підсанкційних магнатів
Одним із найбільш несподіваних мешканців БЦ «Айсберг» став фонд «Лео інвест груп», зареєстрований там у жовтні 2021 року. Серед його засновників фігурує третій президент України Віктор Ющенко. Його партнеркою по цьому бізнесу до вересня 2022 року була колишня власниця «Айбокс банку», фінустанови, яка пізніше потрапила в епіцентр скандалу через відмивання грошей грального бізнесу. Ще один співвласник фонду, Володимир Бєлоусов, пов’язаний із Ющенком через ТОВ «Трендс сістем», яке входило до орбіти бізнес-групи «Алеф» підсанкційного мільйонера Вадима Єрмолаєва. Ця компанія володіє спеціальним дозволом на видобуток природного газу в Полтавській області, що прямо вказує на перетин інтересів вищого політичного керівництва минулих років із сучасними силовими структурами в енергетичному секторі.
Тіньовий альянс: Від Миколаївського порту до вироків ВАКС
Зв’язки Ігоря Купранця з братами Крючковими мають глибоке коріння, що сягає ще 2017 року. Тоді було виявлено, що компанія «Портосервіс-Миколаїв», яка працювала в Миколаївському порту, систематично перераховувала кошти на рахунки «Елітбудгруп», належної родині Купранця. У самому «Айсбергу» прописалася юридична фірма «УКРПРАВО», якою керує Ольга Косолап, тісно пов’язана з Леонідом Крючковим. Її компанія «Дельта шиппінг едженсі» також оперує в миколаївській акваторії. У січні 2025 року Вищий антикорупційний суд поставив крапку в одній із гілок цієї історії, засудивши Дмитра Крючкова до 15 років ув’язнення за масштабні корупційні схеми. Проте його бізнес-структури, такі як «Тріонта логістікс», продовжують працювати в офісі Купранця. Цікаво, що Олександр Ємельянов, який у свій час очолював «Елітбудгруп», одночасно є бенефіціаром логістичних компаній Крючкова, що підтверджує існування єдиного центру управління цими активами.
Енергетичні схеми та прокурорський дах
У травні 2024 року список орендарів «Айсберга» поповнився ТОВ «Табін», що належить до групи «Енерджі Трейд Груп» (ETG). Ця структура, керована Олександром Бондаренком та Євгеном Франчиком, є потужним гравцем на ринку газу та електрики. Донедавна співзасновником «Табіна» був Володимир Кривенко, колишній заступник Генерального прокурора та ексзаступник голови САП. Кривенко залишив органи після скандалу з можливою передачею конфіденційної інформації фігурантам проваджень. Його родинні зв’язки також ведуть до Руслана Журила, колишнього топменеджера «СхідГЗК», якого звинувачували у багатомільйонних розкраданнях. Тепер колишній антикорупційний прокурор та ексголова економічного департаменту поліції не просто знайомі, а є сусідами по бізнесу, що створює ідеальні умови для подальшої координації тіньових схем.
Ресторатори, камінь та поліцейське братерство Житомирщини
У грудні 2024 року в офісний центр Купранця заїхало ТОВ «Бенкет», яке очолює Руслан Марчук — колишній керівник ДСР Нацполіції та ексголова столичного ДБР. Марчук є ключовою фігурою у видобувному бізнесі родини Купранців на Житомирщині, зокрема в компаніях «Головинський камінь» та «Габро ресурс». До цієї групи також приєднався Сергій Глухенький, колишній підлеглий Купранця по житомирському управлінню захисту економіки. Разом вони контролюють групу «Форсажгаз», що володіє мережею АЗС. Останнім елементом цієї мозаїки стала компанія «Харків ресторація», яка раніше належала власникам мережі Mafia Тарасу та Оксані Середюкам. У 2024 році її викупив Сергій Хмелевський із Нікополя і одразу змінив юридичну адресу на БЦ «Айсберг», що свідчить про перехід великих ресторанних активів під контроль або «дах» колишніх силовиків.
Втеча на Лазурне узбережжя та інформаційна війна
Незважаючи на патріотичні гасла під час служби, Ігор Купранець зустрів повномасштабну війну не на фронті, а в Монако та на віллі в Сен-Жан-Кап-Ферра. Поки український бізнес потерпає від війни, структури Купранця, за даними розслідувачів, продовжують займатися маніпуляціями з ПДВ. Компанія «Елітбудгруп» неодноразово подавала заявки на повернення податку, не маючи при цьому реальних виробничих потужностей чи штату працівників. Для захисту своєї репутації оточення Купранця використовує навіть російські ресурси, такі як сайт tourdream.net, через який подаються фіктивні скарги для видалення розслідувань із пошукової видачі Google. Це підтверджує, що для збереження статків, здобутих сумнівним шляхом, колишній правоохоронець готовий використовувати будь-які методи, від фіктивного підприємництва до інформаційних диверсій проти власної держави.