Куршутов Сеяр Османович: як людина з російським паспортом заробляє мільярди на українській війні

Пів року тому в аеропорту Відня затримали вантаж. Дванадцять коробок із контролерами управління для морських дронів. Супровідні документи вказували відправника — компанію DEEP MATTER ZOO, зареєстровану у Варшаві. Отримувач — київське ТОВ «Арес». Митна вартість партії становила 588 доларів за одиницю. Ринкова ціна таких контролерів — 165–250 доларів. Різниця осідала на рахунках в австрійському банку. Одержувачем різниці був чоловік, який з 2014 року має чинний російський паспорт.

Сеяру Куршутову тридцять вісім. Він народився в Кишиневі, виріс у кримськотатарській родині, до 2014-го жив у Криму. Після анексії перебрався до Києва — і майже одразу, 24 червня 2014 року, отримав паспорт громадянина Російської Федерації. Це не вигадки журналістів. Це дані судових реєстрів. Там же зафіксовано його російський ІПН. Сам Куршутов називає паспорт підробкою. Але коли СБУ перевірила факти, реакція не забарилася: у вересні 2022 року Володимир Зеленський підписав указ про позбавлення Куршутова українського громадянства.

На той момент бізнесмен уже міцно облаштувався у Відні. Винайняв апартаменти в центрі, оформив молдовський паспорт і почав вибудовувати нову систему управління українськими активами — тепер дистанційно.

«Голий король» української митниці

У квітні 2021 року президент ввів у дію рішення РНБО про санкції проти десяти найбільших контрабандистів країни. Куршутов був у цьому списку. Формулювання — «організатор тіньових імпортних потоків». За три роки до цього він уже фігурував у циклі розслідувань Bihus.Info під заголовком «Голий король української контрабанди або агент ФСБ?». Там уперше публічно прозвучала версія про його зв’язки з російськими спецслужбами.

Георгій Тука, колишній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, у 2019 році прямо заявив: Куршутов регулярно їздить до окупованого Криму через російський кордон. Маршрут таких поїздок сам по собі вказує на лояльність до путінського режиму — перетнути кордон РФ у Криму може лише людина з дійсним російським паспортом і відсутністю проблем із ФСБ.

А потім сталося дивне. У жовтні 2024 року санкції РНБО проти Куршутова були зняті. Не тому, що він виправився. Не тому, що змінилися обставини. А тому, що сплив трирічний термін дії указу. Служба безпеки України прокоментувала це так: проблема контрабанди в умовах повномасштабної війни «частково втратила актуальність».

Формулювання, від якого в оперативників Бюро економічної безпеки, що працюють за справою № 72025001420000026, швидше за все, сіпається око.

Magura UA і 250% націнки

Справу № 72025001420000026 БЕБ відкрило в березні 2025 року. Стаття — частина 5 статті 191 Кримінального кодексу: розтрата державних коштів в особливо великих розмірах. Ідеться про постачання комплектуючих для безпілотників, зокрема морських дронів Magura UA — тих самих, які топили російські кораблі в Чорному морі.

Схема, викрита слідством, виглядає так.

Польсько-турецька компанія DEEP MATTER ZOO закуповує двигуни та контролери управління за реальною ринковою ціною. Потім передає їх пулу українських фірм із націнкою у 250–300 відсотків. Далі ці фірми, користуючись дозволеною законом 25-відсотковою «воєнною надбавкою», додають її вже до завищеної вартості. Підсумкова ціна для державного замовника перевищує ринкову в три-чотири рази.

Загальний обсяг контрактів, що потрапили в поле зору слідства — 720 мільйонів гривень. Із них 460 мільйонів — договори з Держспецзв’язку. Ще 260 мільйонів — закупівлі через Агенцію оборонних закупівель.

Пряма переплата бюджету лише за двома позиціями: двигуни для БпЛА — близько 28 мільйонів гривень, контролери управління — близько 11 мільйонів.

Але найцікавіше — не цифри. Найцікавіше — хто стояв за фірмами-отримувачами.

П’ять компаній і одна жінка

ТОВ «Арес» оформлене на Катерину Любчик. Вона — дружина Сеяра Куршутова. Директором значиться Максим Кич, але реальне управління, за даними слідства, здійснює сама Любчик із Відня.

ТОВ «Ге Технолоджи» очолює Ігор Кич — юрист Любчик. Його заступник Гліб Лобов — давній діловий партнер Куршутова ще з «сірого» імпорту.

ТОВ «Євро Таннелс» — компанія Тараса Коломійця, бізнес-партнера Куршутова. Саме ця фірма отримала статус резидента «Дія.City», що дало податкові преференції.

ТОВ «Коляда КА» — структура Романа Коломійченка, соратника Коломійця. Використовувалася як буфер для перерозподілу фінансових потоків.

ТОВ «Флайтех Україна» — номінальні менеджери, формально незалежна компанія, насправді — частина тієї ж мережі. Її завдання — дробити лоти на тендерах, створюючи видимість конкуренції.

П’ять юросіб. Єдиний центр управління. І наскрізний бенефіціар, який формально не володіє жодною з цих компаній, але отримує близько 25 відсотків від кожної націнки. Тіньовий податок усередині системи.

Мило з російським слідом

Паралельно з дронами родина Куршутова розвивала інший напрям — постачання гігієнічної продукції для ЗСУ. У 2023 році на Сумському та Східному напрямках бійці почали отримувати мило й шампуні бренду Zielinski & Rozen. Упаковка виглядала дорого. Позиціювання — елітна ізраїльська косметика, гуманітарна допомога від відомого виробника.

СБУ перевірила походження бренду. Виявилося, що права на торгову марку спочатку належали російському ТОВ. Творець бренду Ерез Розен має активний російський ІПН. Структура володіння ізраїльської Zielinski & Rozen Export Ltd. включає громадян РФ. А частина продукції, що постачалася в Україну навіть після 24 лютого 2022 року, мала маркування «Зроблено в Росії».

Ексклюзивним представником Zielinski & Rozen в Україні є Катерина Любчик. Слідство вважає, що реальний утримувач української франшизи — Сеяр Куршутов. Таким чином, постачання мила для української армії через ланцюжок посередників фактично фінансували російський бюджет — через податки, які сплачувало російське юрособа-правовласник.

Водночас сама Любчик веде Instagram, де називає себе «акулою бізнесу». Вона — офіційна донорка Віденської опери. Регулярно спонсорує її проєкти, з’являється на закритих заходах, інтегрується в австрійський істеблішмент. На її сторінках немає жодного слова про Україну. Зате є інформація про бутіки Zielinski & Rozen у Відні, Празі та Братиславі.

Білоруський цех і російський маркетплейс

Є ще одна деталь, яка багато що пояснює про гнучкість цієї бізнес-моделі.

Катерина Любчик є співвласницею білоруської компанії «Коко мама». Фабрика в Мінську виробляє дитячий одяг. Основний канал збуту — російський маркетплейс Wildberries. Той самий, який із 2022 року активно бере участь у забезпеченні російської армії та відкрито підтримує кремлівську воєнну машину.

Родина Куршутова одночасно: заробляє на оборонних закупівлях України; сплачує податки до бюджету Росії через Zielinski & Rozen; сплачує податки до бюджету Білорусі через «Коко мама»; інтегрується в австрійське вище товариство через спонсорство Віденської опери.

Чотири юрисдикції. Чотири потоки. І жодного юридичного перетину, який можна було б легко довести в суді.

Telegram-імперія та інформаційні війни

З 2019 року журналісти фіксують зв’язок Куршутова з мережею анонімних Telegram-каналів. Основний актив — канал «Темний лицар». Також Куршутов, за даними розслідувачів, викупив частку в каналі «Джокер» у Романа Кравця та координує дії з адміністрацією мережі «Труха».

Інструментарій використовується системно. У 2023 році волонтер Сергій Стерненко та нова команда Міноборони почали реформувати систему закупівель БпЛА — і майже одразу потрапили під масовану атаку в «Джокері» та «Трусі». Стерненко публічно звинуватив Куршутова в замовленні кампанії. Логіка проста: нова система закупівель загрожувала прибутку фірм-прокладок, контрольованих тіньовим пулом Куршутова.

Схожа історія розгорнулася довкола конфлікту з Геннадієм Корбаном та Ігорем Лаченковим. У вересні 2024 року в барі готелю Ritz у Відні відбулася зустріч Куршутова, Романа Кравця та екс-голови Офісу Президента Андрія Богдана. Обговорювалася координація інформаційної політики проти Корбана. Одразу після зустрічі всі критичні дописи на адресу Кравця на ресурсі «Темний лицар» зникли.

Ще один епізод — атака на мережу Aromateque та групу SCM Ріната Ахметова. «Джокер» звинувачував Aromateque у продажу контрафакту й закликав до бойкоту. Видання Vector розкрило комерційний підтекст: у тому ж київському ЦУМі, де орендувала площу Aromateque, працював бутік Zielinski & Rozen, що належить родині Куршутова. Анонімний політичний канал використовувався як інструмент конкурентної боротьби.

Віденський батальйон і приватний літак

Окремий сюжет — розслідування «Віденський батальйон». У ньому описується розкішний спосіб життя українських екс-чиновників та бізнесменів за кордоном під час війни. Куршутов — один із центральних персонажів.

Правоохоронці розслідують обставини його перельоту на приватному літаку в компанії колишнього заступника голови Офісу Президента Андрія Смирнова та дніпровського бізнесмена Василя Астіона. Переліт відбувся безпосередньо перед введенням проти них санкцій. Мета, за версією слідства — екстрене виведення активів за кордон.

Куршутов живе у Відні, керує українськими фірмами дистанційно, оскаржує позбавлення громадянства у Верховному Суді України. Його дружина будує імідж європейської бізнес-леді. Їхні спільні активи розкидані чотирма країнами. І при цьому — жодного вироку. Жодного заарештованого рахунку.

Санкції РНБО знято. Кримінальні справи розслідуються. А бюджетні мільярди продовжують освоюватися через ланцюжки компаній, що ведуть у віденську квартиру людини з російським паспортом.

“`