Лікування безпліддя – які основні методи?

Коли слід починати лікування безпліддя?

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, безпліддям вважається ситуація, коли пара безуспішно намагається завагітніти протягом принаймні року, незважаючи на регулярні статеві контакти та невикористання будь-яких методів контрацепції. Дійсно, у випадку молодих людей можна дочекатися цього року, щоб почати Лікування безпліддя у Львові. Проте діагностику рекомендують перед тим, як почекати рік, у таких випадках:

• жінка старше 35 років,
• мають порушення згортання крові (відсутність або дуже довгий цикл),
• є анатомічні патології матки або маткових труб або ендометріоз,
• вже були виявлені серйозні ускладнення з боку партнера.

Визначення безпліддя також розрізняє його види. Безпліддя можна розділити на первинне або вторинне через наявність ранньої вагітності. Первинне безпліддя стосується пар, які вперше намагаються завести дитину, а вторинне безпліддя — тих пар, які завагітніли (що призвело до народження мертвої або мертвої дитини або викидня). За джерелом причини також розрізняють жіноче безпліддя (35% усіх випадків), чоловіче безпліддя (35%), подружнє безпліддя (10%) та ідіопатичне безпліддя (20%) – коли причину встановити неможливо.

Лікування безпліддя – які аналізи здати жінці?

Після звернення до лікаря спочатку буде проведена детальна бесіда. Важливою для лікаря буде інформація про менструацію (вік початку, тривалість циклу, регулярність, симптоми), анамнез, сімейний анамнез захворювань, спосіб життя та кількість статевих партнерів. На цій основі надається інформація про можливі порушення менструального циклу або інші причини жіночого безпліддя, включаючи аномальну масу тіла, занадто велику або занадто низьку фізичну активність, стрес, наявність різних захворювань (наприклад, діабету, целіакії, захворювань щитовидної залози) або хронічних вживання наркотиків.

Далі будуть проведені гормональні дослідження, в т.ч. оцінка концентрації прогестерону в середині лютеїнової фази, стандартний гінекологічний огляд і візуалізація (наприклад, УЗД, лапароскопія). Це дозволяє оцінити вироблення жіночих статевих гормонів, а також оцінити структуру статевих органів і виявити аномальні зміни або перешкоди. Також можуть бути проведені тести на наявність антиспермальних антитіл, які руйнують сперматозоїди ще в піхві. Цей розлад може виникнути у жінок з аутоімунними захворюваннями.

Також лікар може призначити додаткові генетичні тести на безпліддя – оцінку каріотипу та локалізацію мутацій генів FMR1, F5 і F2. Дослідження каріотипу часто показує відсутність або аномалію однієї з Х-хромосом, наприклад, синдром Тернера, що включає аномалії жіночих статевих ознак і передчасну втрату овуляції (навіть через кілька місяців після першої менструації). Мутація FMR1 виникає у жінок із передчасною недостатністю яєчників (ПЯМ)овуляторні цикли яких закінчуються до 40 років, а іноді навіть до 30 років, що робить жінку передчасним безпліддям. Навпаки, мутації F5 і F2 спричиняють тромбоз і можливість тромбозу в плаценті, що може призвести до повторних викиднів.

Лікування безпліддя – які аналізи здати чоловікові?

Чоловічий фактор безпліддя має таке ж значення, як і жіночий. У цьому випадку діагностика також починається з детального опитування, яке пов’язане зі способом життя, історією здоров’я та попередньою фертильністю. Лікар також може запитати про можливий вплив на статеві органи токсичних речовин або тепла, які негативно позначаються на функціонуванні яєчок. Ретельне опитування дозволяє визначити фактори ризику безпліддя, такі як наявність ендокринних захворювань (наприклад, цукрового діабету), венерологічних або онкологічних захворювань, хронічне медикаментозне лікування, еректильна дисфункція, вживання стимуляторів або ожиріння.

Наступним етапом діагностики буде оцінка вторинних статевих ознак (включаючи будову тіла і статевих органів, оволосіння), аналіз сперми і вимірювання концентрації статевих гормонів – в основному тестостерону і ФСГ. Тести можуть бути доповнені аналізами сечі, УЗД, тестами на антиспермальні антитіла або комп’ютерним аналізом сперми. Ці тести дозволяють виявити можливі причини безпліддя, пов’язані з порушенням вироблення сперматозоїдів, аномальною морфологією або рухливістю сперматозоїдів, дефектами в структурі органів і можливою непрохідністю.

Крім того, можна провести генетичні тести для виявлення найпоширеніших генетичних причин чоловічого безпліддя . При оцінці каріотипу можуть виявлятися різні інверсії або транслокації аутосомних хромосом або, найчастіше, додаткової Х-хромосоми – синдром Клайнфельтера. Цей розлад проявляється зниженням чоловічих статевих ознак і майже завжди безпліддям. Серед 10-15% пацієнтів з азооспермією (відсутністю сперматозоїдів у спермі) або олігоспермією (низькою кількістю сперматозоїдів) є мікроделеція ділянки AZF в хромосомі Y. Цей ген відповідає за виробництво сперми. Досить частою причиною безпліддя може бути генна мутація CFTR, який відповідає за муковісцидоз. Чоловіки з цією мутацією можуть мати непрохідність судин або навіть їх вроджену відсутність. Таким чином, безпліддя виникне, навіть незважаючи на адекватне виробництво сперми.

Хірургічне лікування безпліддя

У багатьох випадках операція може бути ефективним методом лікування безпліддя. Застосовують при непрохідності маткової труби (гідроцеле або спайки маткових труб), міомі матки, перегородці матки, внутрішньоматкових спайках, ендометріозі очеревини, видаленні кіст ендометрію, а також при полікістозі яєчників, якщо він не реагує на стимуляцію овуляції. З іншого боку, у чоловіків при хірургічному видаленні варикоцеле очищаються шляхи до сперматозоїдів, усуваються вроджені дефекти статевого органу і видаляються новоутворення.

Медикаментозне лікування безпліддя

Лікування безпліддя за допомогою фармакотерапії може складатися як з індукції самої овуляції, так і з гормональної заміни з метою корекції ендокринних порушень.

Для фармакологічної індукції овуляції найчастіше використовують кломіфен цитрат або гонадотропіни. Перед впровадженням даного виду лікування рекомендується нормалізувати масу тіла (як у жінок з недостатньою, так і у жінок з надлишковою вагою). Деякі причини у чоловіків (гіпогонадотропний гіпогонадизм) і жінок (наприклад, ПВЯ, дисгенезія яєчників) потребують доповнення відповідними статевими гормонами.

Доречним буде також медикаментозне та дієтичне лікування супутніх захворювань, таких як захворювання щитовидної залози, цукровий діабет і целіакія. Приведення свого здоров’я в рівновагу може покращити фертильність.

Допоміжні репродуктивні методи

Якщо хірургічні чи фармакологічні методи лікування безпліддя недостатньо ефективні або взагалі неможливі, можна застосувати один із методів допоміжної репродукції. Основними методами є інсемінація та екстракорпоральне запліднення.

Запліднення спермою може бути внутрішньоматковим, внутрішньопухлинним або цервікальним. Він передбачає взяття сперми у партнера (наприклад, з яєчок або придатка яєчка) і введення її безпосередньо в певне місце репродуктивного тракту жінки. Цей прийом використовується, зокрема, в у жінок, які виробляють антитіла до сперматозоїдів (їх знаходять у піхві), при ендометріозі (коли стимуляція овуляції не вдається) або у чоловіків з азооспермією, якщо причиною є обструкція шляхів виділення сперми. Якщо у чоловіка пригнічений сперматогенез, можна використовувати донорську сперму.

Екстракорпоральне запліднення, тобто техніка in vitro, полягає у зборі сперми та яйцеклітин, заплідненні в лабораторних умовах і подальшому впровадженні ембріона в матку матері. Ця методика використовується при постійному пошкодженні або порушенні функції маткових труб, неможливості хірургічного втручання, безплідді нез’ясованого походження, запущеному ендометріозі або у жінки старше 35 років, гормональна стимуляція дванадцяти циклів неефективна, безпліддя тривале ( щонайменше 2 роки) і були зроблені невдалі спроби інсемінації. Цей метод також використовується, коли у чоловіка з різних причин (в тому числі генетичних) не виробляється сперма.

Інші методи, що підтримують лікування безпліддя

При лікуванні безпліддя важливо пам’ятати про організм в цілому. Для багатьох пар може бути корисною психологічна, дієтична або сексологічна допомога. Особливу увагу слід приділити боротьбі з аномальною масою тіла, залежностями і стресом. Правильне харчування, помірна фізична активність, використання технік релаксації, а також профілактика депресії або можливих проблем партнера є важливим кроком у зменшенні труднощів завагітніти.