Реактивний гранатомет калібру 107 мм розроблявся КБ «Луч» на початку «нульових» як заміна для реактивного піхотного вогнемета «Рись», що дістався ЗСУ ще від СРСР і фактично до весни 2014 року був знятий з озброєння то як всі терміни зберігання суміші пройшли.
Тобто основним завданням цього зразка важкого піхотного озброєння є знищення довготривалих вогневих точок противника, неброньованої техніки (пускові установки ЗРК, РЛС, літаки на стоянці, автомобілі тощо), а також живої сили противника, яка знаходиться на відкритому просторі, в укриттях, будівлях із каменю, цегли або бетону, і тільки в останню чергу – легкої броньованої техніки.
Головною «фішкою» нового комплексу має стати, на думку розробників, новітній оптико-електронний приціл ПРГ, що автоматизує та спрощує процес прицілювання, що дає змогу виявляти та розпізнавати цілі на дальності не менше 3000 метрів. Такі революційні для радянських і пострадянських РПГ характеристики різко підвищували можливості стрілка, особливо з огляду на те, що гранатомет можна застосовувати з 1800 метрів. Крім того, різко скорочувався час перебування стрілка під вогнем противника, якому тепер не треба точно вивіряти приціл і «ловити» поправки, підставляючись під кулі.
Але на момент розробки не мали бажання та коштів на його придбання, тому про розробку забули.
З початком війни на Донбасі роботи по проекту відновили. Вже восени 2014 року комплекс був показаний вищому військовому керівництву країни, зокрема й міністру оборони Гелетею та секретарю РНБО Турчинову і викликав непідробний інтерес. Щоправда, тоді ж були висловлені серйозні претензії, що стосувалися насамперед розширення функцій гранатомета.
Річ у тім, що на той момент були розроблені два види 14 кг реактивної гранати – осколково-фугасна та термобарична. Основною для гранатомета була остання – фактично боєприпас об’ємного вибуху, що створює цілу хмару вогню, буквально випалюючи живу силу противника в укритті. Однак військові на основі досвіду війни на Донбасі вимагали розробки кумулятивного боєприпасу, що міг би застосовуватися для знищення танків.
Однак наявний комплекс не в повній мірі відповідав новому типу боєприпасів і вимагав серйозного доведення. У 2017 році світ побачив абсолютно оновлений комплекс, що зовні відрізняється насамперед габаритами.
Деякі військові фахівці висловлюють сумніви в ефективності застосування гранатомета в умовах маневрової війни насамперед через його масу – 22,3 кг. Однак, по-перше, на сьогодні ми спостерігаємо на лінії протистояння на Донбасі класичну позиційну війну, в якій нашим військовим бракує надійної та потужної «довгої руки». Зараз для цього широко використовують вкрай застарілі радянські протитанкові комплекси, які в результаті тривалого зберігання мають, м’яко кажучи, не завжди адекватні характеристики та великий відсоток невлучення.
Новітні «Стугни» через вкрай високу вартість застосовувати по бліндажах бойовиків де-небудь у районі Верхнеторецького або Докучаєвська просто економічно невигідно. А отакий відносно дешевий, потужний і ефективний (для порівняння: дальність ураження найпоширенішого на фронті РПГ-7 усього 0,5 км) комплекс був би вкрай потрібним і корисним.
По-друге, з огляду на характеристики та технологічну базу, гранатомет має цілком собі зіставні масові дані. Той же російський РПГ-29 «Вампір» важить приблизно стільки ж.
Тому маємо надію, що розробка гранатомета вже вийшла зі стадії проектування та переходить у стадію прийняття на озброєння та налагодження серійного виробництва. Адже гранатомет потрібний і вкрай затребуваний на фронті.
Тактико-технічні характеристики
Калібр гранати: 107 мм
Маса гранати в контейнері: 11,4 кг
Максимальна дальність стрільби: 1800 м
Мінімальна дальність стрільби: 70 м
Дальність прямого пострілу: до 600 м
Довжина контейнеру: 167